Онлайн-трансляції

30 років тому Чернівці сколихнула епідемія облисіння: причини та наслідки встановлюють досі (ВІДЕО)

 

Ми продовжуємо шукати хоч якісь ниточки, які виведуть нас на причини страшної епідемії, яка сколихнула Чернівці майже 30 років тому. Чернівецька хімічна хвороба - небачене ні до, ні після того захворювання. І місто, яке перетворилося на картинку з фільму жахів - без дітей, птахів, комах, з напівоблізлими собаками на вулицях. Довгі черги в лікарнях, паніка та тиснява на вокзалах. Вражає, що досі ніхто не може сказати, від чого чернівчани тікали цілими сім’ями. І як тодішня радянська влада так і не спромоглася хоча б знайти винних у біді, якої досі ніхто і в страшному сні уявити не міг.
Ми вже кілька місяців жонглюємо найпопулярнішими із понад трьох десятків версій, чому так сталося. З’являються нові свідки. Те, що, здавалося б, ґрунтовно спростували одні науковці, доводять інші. Версію, яка стала притчею во язицех і побутує серед чернівчан досі, заперечували один за одним провідні фахівці, які тоді шукали причини небаченої хвороби.
- Одна з версій - військовий слід. Коли ми подивилися на всі військові частини, у нас ніколи, за всю історію не було частин, де б використовували ракети, ракетне паливо, - розповів Микола Величко, пенсіонер Служби безпеки України.
Військовий слід шукали довго, ретельно і публічно. Про це чернівчани подекуди згадують і досі. А все тому, що одразу після початку епідемії з’явився дехто, хто бачив, як військові прибирали буцімто залишки ракетного палива на вулиці Лук’яна Кобилиці.
- Якийсь таксист бачив о 4-й годині ранку, як мили вулицю Лук’яна Кобилиці, бо там нібито розлите щось було, - зазначив Леонтій Сандуляк, доктор медичних наук.
І так само легко, як містом ширились чутки, фахівці спростовували: жодного палива і бути не могло.
- Коли трапляється десь забруднення особливо небезпечними хімічними речовинами, то є центр забруднення, епіцентр. І є, так званий, "факел" - тобто є роза вітрів і це в якийсь бік спрямовано, - пояснив Микола Величко, пенсіонер Служби безпеки України.
- А облисіння відбувалося так, ніби зверху щось падало. Вогнища - тут, тут. Ніби зверху щось сипалося, - зауважив Леонтій Сандуляк, доктор медичних наук.
Та ось знову маємо протиріччя. Пан Бачинський каже, за чутку про буцім розлите ракетне паливо тоді вхопилися міцно. Відібрали аналізи у хворих дітей, але, пригадує, що там шукати - не розумів ніхто.
- Я звернувся в Комітет державної безпеки, бо за посадою маю на це право. Вони дали доступ до літератури, і ми знайшли опис методики визначення цієї речовини, - розповів Віктор Бачинський, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доктор медичних наук.
І вже тоді із сухими залишками працював судово-медичний експерт-токсиколог Микола Романюк. Саме він, пригадує пан Бачинський, знайшов сліди ракетного палива.
- 19 лютого, це, вважайте, через 4,5 місяці, приходить до мене Микола Петрович і каже: "Я знайшов, що це таке". Він виділив сухий залишок із сечі і з ним працював. І виявив, що це гідразин і його похідні. А гідразин і його похідні - це складова ракетного палива, - пояснив Віктор Бачинський, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доктор медичних наук.
І запевняє: таку причину хвороби підтвердили і закордонні вчені.
- Пізніше цей залишок відправили у Нідерланди, і там підтвердили, що це справді гідразин і його похідні. Тобто наша версія, те, що ми тоді знайшли, вона і залишилася правильною, - сказав Віктор Бачинський, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доктор медичних наук.
Ми не можемо стверджувати напевне, чи було паливо взагалі, чи вчені помиляються. А тому знову і знову говорили з лікарями про те, як протікала хвороба. Про тих дітей і, що найважливіше - про те, чи можуть вони відчувати наслідки досі. Бо ж очевидно, що тотальне раптове облисіння, нічні жахи, які ще довго мучили малечу, і страшні галюцинації - то лише видимі симптоми. Що ж коїлося тим часом в організмі - складно навіть уявити.
І тут ми теж чули різні думки - подекуди діаметрально протилежні.
- Загальне враження нервової системи, головного мозку, стовбурових частин, настають паралічі, вражаються всі органи і системи. Воно акумулюється, не виводиться з організму, - підкреслив Віктор Бачинський, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доктор медичних наук.
- Уражений весь організм був. Я знаю, що у декого був цукровий діабет І ступеня з інсуліном, - зазначив Леонтій Сандуляк, доктор медичних наук.
Інші ж науковці переконують, все не так погано. Педіатр Юрій Нечитайло запевняв нас: волосся відросло, а разом із тим усе минулося. Жодних наслідків, жодних патологій.
- Клініка класична талієвого отруєння характеризується випаданням волосся моментально або впродовж декількох днів і потім повним, 100% відростанням волосся через декілька місяців, - пояснив Юрій Нечитайло, лікар-педіатр, доктор медичних наук.
У цьому ж запевняє і лікарка, яка також працювала із хворими дітьми у ті роки. До того ж переконує, не лише у період розпалу епідемії, а і тривалий час по тому.
- Якоїсь такої суттєвої патології, щоб воно відобразилося на поколінні, з тих випадків людей, які зверталися до нас, на щастя, не маємо, - сказала Наталія Шевчук, головна лікарка Чернівецької обласної дитячої лікарні №2.
Пригадує, симптоми були у всіх однакові. Окрім волосся, яке залишалося одного ранку на подушці, температура, блювота, галюцинації.
- Це була характерна тріада симптомів. Напередодні був бронхообструктивний синдром, були психоневрологічні явища з розладами галюцинаторного синдрому і далі раптова тотальна алопеція, - розповіла Наталія Шевчук, головна лікарка Чернівецької обласної дитячої лікарні №2.
Відтак ще зверталися діти - вже після тієї страшної осені, на яку випав пік епідемії. І їх, запевняє, обстежували надретельно ще багато років. І нічого, каже пані Наталя, що вказало б на якісь суттєві відхилення.
- Мали осередкову алопецію, мали дифузне порідіння, на щастя, вони не мали такого характерного симптому комплексу - раптової втрати волосся. Вони обов’язково десь упродовж наступних 10-15 навіть років були тут на диспансерному обліку, - запевнила Наталія Шевчук, головна лікарка Чернівецької обласної дитячої лікарні №2.
Хоч визнає, порушення в організмі таки були. Проте несуттєві, мовляв, таке може бути з будь-ким. Наприклад, гастрит пояснювати хімічним отруєнням недоречно, хоч ті діти і могли від такої хвороби страждати.
- В основному це були функціональні розлади, у якоїсь частини (наскільки я пам’ятаю, осіб 20, від 18 до 22%), то були органічні порушення, але, щоб вони якось були пов’язані із тим, що було... Наскільки воно було пов’язано - важко сказати, бо ми не мали ключових моментів - що то було і як воно могло вплинути в подальшому, - зазначила Наталія Шевчук, головна лікарка Чернівецької обласної дитячої лікарні №2.
Далі ж нехай говорять цифри. Кожен із фахівців називає різну кількість дітей, які постраждали. І страшно подумати, що похибка навіть в одну особу - це чиєсь життя, чиєсь здоров’я. Про долі тих, хто отримав небачений діагноз, який звучав, як вирок - Чернівецька хімічна хвороба - відомо небагато. Та дещо ми таки змогли дізнатися.
Ми не говорили про Чернівецьку хімічну хворобу з випадковими людьми - всі вони так чи інакше працювали із тими дітьми. Усі мали доступ до тих чи інших документів. Але чому цифри настільки різні?
- Всього їх було зареєстровано (тотальних облисінь) 185. А ще були кущові. І були такі, наче міль поїла голову. Різні види, - повідомив Леонтій Сандуляк, доктор медичних наук.
- Фактично дітей з отруєнням талієвим у тій групі, яка отримала назву "Чернівецька хімічна хвороба", було близько 35-40, - сказав Юрій Нечитайло, лікар-педіатр, доктор медичних наук.
- Статус дітей, які отримали хімічну хворобу, тоді (я пам’ятаю) це було 167 дітей, - повідомив Віктор Бачинський, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доктор медичних наук.
- Цифра була в межах 186 дітей, - зазначила Наталія Шевчук, головна лікарка Чернівецької обласної дитячої лікарні №2.
Варто розуміти, що кожна похибка в одиницю - це не неточність чи давність подій. Це чиєсь життя. І, судячи з того, що нам говорили фахівці, життя це могло скластись по-різному.
- Ось минулого року одна з цих дітей, яка отримала діагноз хімічна хвороба, вже померла. Принаймні мені відомо про одну. Про інших мені невідомо. Але у багатьох дітей були серйозні органічні ураження, отримали групи інвалідності - і І, і ІІ, і ІІІ, - наголосив Віктор Бачинський, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доктор медичних наук.
- Так вийшло, що я не знаю долі цих дітей, які захворіли. Але я знаю декількох хворих, які вже померли, і діти їхні ще теж неповноцінні. І знаю, що багато померли. Молоді люди, це зараз їм було б років 40, - підкреслив Леонтій Сандуляк, доктор медичних наук.
Нам вдалося знайти людей, які тоді, майже тридцять років тому, отримали діагноз Чернівецька хімічна хвороба. Та всі вони навідріз відмовляються говорити публічно. Не бояться - вже просто втомились повторювати, як мантру, що вкалічіли саме тоді. І що деякі лікарі, кажуть, сміялися в обличчя і відправляли додому. Що таких багато - із невідомими патологіями і непояснюваними діагнозами, з вадами й інвалідністю. Ми не можемо змусити когось не мовчати. Але і не можемо вимагати від влади діяти, поки хтось не заговорить. Все таємне стає явним. Україна змінилася, і ми віримо, що біда не має терміну давності. Ми знаємо, що є винні. І їх можна знайти. Але тільки тоді, коли цього прагнутимемо всі - і ті, хто постраждав, і ті, хто щось знає, і ті, хто може щось вдіяти. Тільки разом. І саме сьогодні. 

    04.12.2016
Коментарі (0)
оновити код
Додати коментар:
Ім'я:
Код:
зареєстровані користувачі не вводять код перевірки (зареєструватися).
вхід для зареєстрованих користувачівВхід