За інформацією телеграм-каналу «Донбаський кейс», страйки на шахтах «Ніканор-Нова» та «Комсомольська» – це тільки початок. Причому окрім суто економічних вимог, невдовзі можуть прозвучати і політичні.
Частину заборгованості протестуючим шахтарям «Ніканор-Нової» і «Комсомольської» виплатили або обіцяли виплатити, утім далеко не всю. Як пише «Антикор», основна проблема полягає в тому, що зниження тарифної ставки до рівня 2/3 від колишньої, як було , так і залишилося.
Загалом, говорити про яку-небудь «перемогу» шахтарів не доводиться: у подальшому вони будуть отримувати на 30% менше. А це в порівнянні з часами СРСР або навіть України виглядає як знущання, адже часто йдеться про 20-25 тисяч рублів на місяць (близько $ 350).
Усе це вже призвело до невдоволення шахтарів, які зрозуміли, що їх вчергове обдурили. А отже до посилення руху серед них і, особливо, членів їх сімей, яке цілком можна назвати «ностальгією» за не такими й далекими часами. І основна думка навряд втішить керівництво республік: «При Україні було краще і чи не помилилися ми в 2014 році, голосуючи за народні республіки, в яких від цього слова тільки одна назва?»
Причому, усе це стає настільки масовим, що починає нагадувати якийсь «флешмоб» в соціальних мережах, поширення якого відбувається «стаханівськими темпами». Воно й зрозуміло, адже проблеми у всіх однакові. Чому так? У результаті реструктуризації в т. зв. «ЛНР» закриваються всі неприбуткові шахти, а їх, між іншим – 23.
Залишаються тільки ті, які можуть працювати і приносити прибуток без значних капітальних вкладень: чотири шахти «Краснодонвугілля», три шахти в місті Ровеньки, одна шахта в місті Антрацит, чотири шахти в Свердловську і одна шахта в селищі Білоріченському. Зрештою поки особливих питань немає, але проблеми з часом виникнуть і на них, оскільки існує впевненість: вкладатися в них ніхто не буде, що поступово призведе до їх деградації. А от з іншими весь негатив відбувається вже зараз.
Від гарантій Пасічника по «Комсомольській» іншим не легше, непогашені заборгованості на інших шахтах як були, так і залишилися, а суми складають сотні мільйонів рублів. Ситуація вже напружена до межі, а сам протест на «Комсомольській» став носити більш організований характер. Отримання підтримки низки російських профспілок призвело до зменшення страху перед «підвалами» т. зв. «Міністерства державної безпеки ЛНР», яке для стримування протестів застосовувало нові технології, коли ввело в місті Антрацит нічим не обгрунтований «карантин», а також заблокувало навіть російські соцмережі та мобільний зв’язок.
Розвиток подій дуже нагадує класичне: «низи не хочуть – верхи не можуть». І це логічно – в ситуації, коли керівництво т. зв. «ЛНР» для шахтарів не робить практично нічого, їхнє терпіння зводиться нанівець. Де чекати нових вогнищ напруженості? На думку «Донбаського кейсу», найбільша ймовірність нових протестів на шахтах «Вахрушеве», «Білоріченська» та «ім. Фрунзе», причому вона досить висока.
Словом, небезпечну гру затіяли керівники ЛНР, адже одним з наслідків «силового вирішення» в ході страйку в Антрациті стали вперше висунуті політичні вимоги. Так до загального страйку або ж чогось значно серйознішого залишилося недовго.
Тим паче, що через блокування соцмереж люди масово навчилися користуватися VPN, і відвідуваність сторінок, які висвітлювали події на шахті, тільки збільшилася. Те ж саме відбувається і зараз, гірники читають і думають: «А й справді, навіщо було від України відділятися?
Питання, звісно, цікаве. Хоча важливим є й інше: Чому керівництво т. зв. «ЛНР» робить все, щоб його ставили? Спеціально чи що?
