Видання “Міжнародний Кур’єр” опублікувало статтю про те, як РФ може використати так звану Формулу Штайнмаєра для тиску на українську політику, та чим загрожує такий сценарій розвитку подій Україні.
Напередодні проведення Генасамблеї ООН, Росія намагається створити собі образ «миротворця» в російсько-українському конфлікті. Кремлівські ЗМІ кілька тижнів крутили пластинку «Штайнмаєра», а для підсилення свого образу «миротворця» провели обмін полоненими. «Формули Штайнмаєра» Україна, поки що, не прийняла.
Але, судячи з інформаційних імпульсів із РФ, від ідеї впарити її Україні Росія не відмовилась, а тільки відтермінувала її. Відмова України від підписання згаданої «формули» стане основною темою виступів російської дипмісії з тим, щоби виставити Україну у світлі сторони, що нездатна до будь-яких домовленостей.
І справді, гортаючи стрічки новин інформаційних видань, середньостатистичний європеєць не розуміє: чому ж Україна не погоджується на компроміс зі своїми особливими регіонами?
В західному інформаційному полі відсутні пояснення України щодо її мотивацій. Натомість, численними проросійськими каналами донесення інформації на захід шириться наступне:«Україна на тимчасовій основі надає Донбасу особливий статус у день виборів, а якщо Європа вибори визнає чесними, то особливий статус має стати, згідно з українськими законами, постійним».
Виглядає все цілком пристойно. Подається все так: дайте людям провести вибори. Шукайте компроміс і живіть мирно. Ось вже Франція, Німеччина та Росія вам допомагають порозумітися, а Україна все не хоче миру.
Але для України, зважаючи на відсутність будь-якого впливу на тимчасово-окуповані території, такий варіант є неприпустимим. Представник України у Нормандській групі Леонід Кучма не поставив свого підпису і таким чином не прийняв цих умов для України. Міністр МЗС України Вадим Пристайко пояснив непідписання «технічним непорозумінням».
У чому небезпеки «формули Штайнмаєра» для України? Можна припустити, що причиною неприйняття Кучмою умов «формули Штайнмаєра» стали пункти про амністію бойовиків російсько-терористичних військ, проведення «виборів без вибору» за внутрішньоросійською схемою, а потім — можливість територій з особливим статусом впливати на формування курсу держави в цілому. Це, безумовно, неприйнятні і небезпечні речі для України.
Однак, поза увагою аналітиків опинився факт повної відсутності Росії, як сторони конфлікту.
Ще раз: Росії немає у «формулі Штайнмаєра» як сторони, на яку покладаються певні обов’язки та відповідальність. Росії немає, як і Німеччини, Франції та США. Таким чином, вона, зі статусу сторони конфлікту, набуває статусу консультанта, який сприяє вирішенню «внутрішньоукраїнського» конфлікту.
ОРДЛО ж, в особі підконтрольних кремлю його керівників, отримує переговорний статус на рівні з Україною і стає об’єктом міжнародної політики.
Використовуючи міжнародну трибуну, на наступній Генасамблеї ООН Росія битиме Україну саме непідписанням «формули Штайнмаєра» і основним завданням України має бути пояснення світові «на пальцях», чому ця «формула» є згубною для нас. А також розвіяти ілюзії того, що вона здатна надати поштовх до встановлення миру і є лише прихованою картою в рукаві досвідченого російського шулера.
