Зінченко обвинувачений в умисному вбивстві людини у зв’язку з виконанням нею громадянського обов’язку з мотивів національної нетерпимості (ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України), а також у незаконному поводженні зі зброєю (ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України).

Вирок ухвалила колегія суддів — голова Петро Невойт та судді Олександр Баєв і Павло Едер. Сторона обвинувачення — прокурори Дмитро Петльований та Олена Данилів — вимагала довічного ув’язнення. Сторона захисту заперечувала будь-які докази вини свого підзахисного.

Зрештою, В’ячеслава Зінченка засудили до довічного. Під час засідання 1 жовтня суддя сказав, що вина Зінченка була доведена повністю.

Водночас рішення ще не є остаточним, і його можна оскаржити протягом 30 днів.

Упродовж судового розгляду Зінченко своєї вини не визнавав, він також відмовився від права на останнє слово. Окрім цього, Зінченко заперечував проти цивільного позову, у якому донька вбитої мовознавиці Софія Особа просить про компенсацію розміром 15 мільйонів гривень за вбивство матері.

Першого жовтня, коли Зінченку почали зачитувати вирок, суддя зачитав нотатки обвинуваченого, які він писав 8 липня 2024 року в потязі, коли їхав до Львова. Там він розробляв «чіткий план злочину з деталями» та намірами переховуватися після вбивства вдома, у Дніпрі. Також у телефоні Зінченка знайшли особисті дані Ірини Фаріон, зокрема її домашню адресу.

«Поки всі влаштовують мітинги, […], а потім мирно розходяться, я, тихо посміхаючись, гострив ніж, після чого робив те, чого хотіли мільйони. Я санітар цього суспільства, але все через особисту неприязнь. […] Я обрав шлях, значить, буду йти до кінця, інакше не зможу дивитися на себе в дзеркалі», — писав Зінченко в нотатці.

Також зачитали листування Зінченка, у яких він, зареєстрований під ніком «Параноїк», цікавився, як купити та переробити зброю та набої.

Суддя заявив, що Зінченко ще з 2022 року почав долучатися до Telegram-груп, які пропагують культ насильства й жорстокості, а також расову, національну та релігійну нетерпимість і дискримінацію. Ще на етапі досудового розслідування встановили, що до Ірини Фаріон у нього виникла особиста неприязнь через її активну позицію щодо захисту української мови.

За даними слідства, саме В’ячеслав Зінченко ввечері 19 липня 2024 року сидів на лаві в подвір’ї біля будинку Фаріон на вулиці Масарика у Львові. Він наблизився до жінки та вистрілив їй у голову, після чого втік.

За даними слідства, В’ячеслав Зінченко ввечері 19 липня 2024 року підстеріг мовознавицю Ірину Фаріон у подвір’ї її будинку на вулиці Масарика у Львові. Як зазначається, він наблизився до жінки та вистрілив їй у голову, після чого втік. За кілька годин громадська діячка померла в лікарні.

Поліція заявляла, що хлопець у 2022 році став учасником інтернет-групи, яка пропагує культ насильства й жорстокості, а також расову, національну та релігійну нетерпимість і дискримінацію. Окрім того, у 2024 році він долучився до ще однієї групи, пов’язаної з російською неонацистською організацією.

За даними слідства, у Зінченка виникла особиста неприязнь до Ірини Фаріон через її активну позицію щодо захисту української мови та культури. Хоча заступник голови Нацполіції Андрій Нєбитов заявляв після особистого спілкування із Зінченком, що той є «абсолютно проукраїнським». Але, мовляв, хлопець «вважає, що не треба розділяти українське суспільство».