Це свято щорічно нагадує про історичний Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), який було проголошено 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
Важливість цього дня підкреслює єдність українських земель та символізує прагнення до створення єдиної незалежної держави.
Акт Злуки став кульмінацією соборницьких зусиль українців Наддніпрянщини та Наддністрянщини, що тривали з XIX століття. У «Універсалі соборності» зазначалося:
“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна”.
Цей день став важливою віхою у формуванні української державності, хоча через зовнішні загрози об’єднання залишилося символічним.
Вперше День Соборності відзначили 22 січня 1939 року в місті Хуст, у Карпатській Україні. Понад 30 тисяч людей вийшли на вулиці під синьо-жовтими прапорами.
Одним із найяскравіших проявів національної єдності став «живий ланцюг» 21 січня 1990 року, коли мільйони українців від Києва до Львова взялися за руки, нагадуючи про єдність нації.
В умовах російської агресії ідея соборності набула нового значення, ставши символом опору та консолідації нації перед зовнішньою загрозою.
День Соборності є нагадуванням про силу єдності українського народу та його прагнення до незалежності й свободи.
Коментарі: