Діяльність видатного представника буковинської діаспори мала значущий вплив на зрощення української культури та мови.
24 квітня 2024 року виповнилося 55 років відтоді, як відійшов у засвіти відомий український мовознавець, громадський та політичний діяч Роман Смаль-Стоцький.
Народився Роман Смаль-Стоцький 8 січня 1893 року, у родині Степана Смаль-Стоцького – професора Чернівецького університету, мовознавця.
Олександр Добржанський, декан факультету історії, політології та міжнародних відносин, розповів детальніше про життя та діяльність Романа Смаль-Стоцького:
“На жаль, тільки роки дитинства він провів у Чернівцях, пізніше вступив до Віденського університету та навчався в ряді інших університетів. Потім, в роки першої світової війни він став визначним діячем союзу визволення України… Згодом в роки ЗУНР він став послом Західно-Української Республіки у Берліні, а згодом і послом Української Народної Республіки”.
Як мовознавець, Роман Смаль-Стоцький активно працював над вивченням та дослідженням рідної мови. Його наукові твори допомагали зберігати і розширювати культурний канон українського народу в Україні та світі.
Велика колекція його праць зберігається в науковій бібліотеці Чернівецького Національного Університету ім. Юрія Федьковича. Наприклад, одна з основних його робіт – «Українська мова в совєтській Україні». Це видання з колекції Василя Сімовича, видатного мовознавця.
Екземпляр подарував сам Роман Смаль-Стоцький, з його підписом та автографом. Унікальний зміст цієї роботи, у якій мовознавець досліджує розвиток української мови, починаючи з Переяславської ради – з тих часів коли Україна була поневолена російською владою.
Лариса Ворнік, головна бібліотекарка наукової бібліотеки ЧНУ, розповідає:
“московська влада хотіла вбити в Українцях, знання української мови, методом приниження мови. Роман Смаль-Стоцький наводить приклади з тогочасної преси, літературних творів тогочасних видатних російських письменників, яких і ми вивчали колись, з побутових розмов, різних документів. Показує, наскільки там завжди принижувалась значимість Української мови. Де в літературних творах Київ описують, як брудне місто, а Хрещатик, як непотрібну вулицю. Ось такі образи були у творах радянської влади. Одразу, коли відкриваєш будь-які праці Романа Смаль-Стоцького, кидається в очі, що в словосполученні «Народ України» – обидва слова він пише з великої літери”.
Як громадський діяч, Роман Смаль-Стоцький організовував різноманітні освітні заходи для полонених українців, під час Першої світової війни.
Діяч проводив: лекції, літературні вечори та групові обговорення. Він працював над забезпеченням доступу до освітніх матеріалів, книг та періодичних видань, що сприяло розвитку інтелектуального та культурного потенціалу полонених. Він боровся за право українців самоідентифікувати себе, як окрему та повноцінну націю.
Тетяна Мінаєва, завідувачка відділення новітньої історії краю чернівецького обласного краєзнавчого музею, яка досліджувала становище українських полонених у концтаборах під час Першої світової війни, зазначає:
“Роман Смаль-Стоцький був одним з тих хто активно долучився до навчання українських полонених у таборах. Він навчав їх українській мові, культурі. Допомагав їм плекати власну культуру, допомагав видавати власну газету в таборі – “Просвітній листок”, а потім громадська думка”. Це була його ініціатива, він і редагував перші номери газети…Хто б, що не говорив, але Українська ідея не виникає з нічого, вона завжди мусить мати підґрунтя. І власне, кажучи, Українці розуміли, що вони є іншими, вони не є росіянами або просто підданими російської імперії. Вони є окремою нацією, окремим народом, зі своєю культурою та мовою”.
Окрім того, Роман Смаль-Стоцький зробив значний внесок у зведення пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Саме завдяки його наполегливим зусиллям у 1964 році у місті відкрили пам’ятник великому українському поету.
Як зазначила Оксана Пелех, завідувачка відділу буковинської діаспори Чернівецького обласного краєзнавчого музею:
“Головою комітету будівництва цього пам’ятнику був Роман Смаль-Стоцький, кращого претенденту годі було й шукати. Комітет залучився підтримкою чотирьох живих президентів Сполучених Штатів Америки, була зібрана величезна сума грошей. На той момент, це було більше трьохсот тисяч доларів, в еквіваленті – це два з половиною мільйони доларів. Пам’ятник Шевченку у Вашингтоні, є свідченням того, наскільки потужною може бути українська громада”.
