У полоні досі знаходиться близько 2 000 воїнів “Азовсталі”, з них близько 700 “азовців”. Про це повідомила дружина командира полку “Азов”, Героя України Дениса Прокопенка Катерина під час почесної лекції Київського Безпекового Форуму з нагоди Дня Соборності України.
“Серед них багато поранених ще з часів “Азовсталі”, або ж від тортур. Також чимало жінок. Прошу кожного прикласти максимум зусиль і долучитись до визволення героїв з полону, долучитись до підтримки сімей загиблих, до підтримки тих, хто вийшов з полону, тих, кому потрібна реабілітація”, — звернулася дружина Героя до всіх українців.
Катерина Прокопенко нагадала, що до полону наші захисники в нерівних умовах героїчно тримали оборону Маріуполя 86 днів.
“Можна довго говорити про злочини росії в Маріуполі. Просто уявіть, що всі злочини світу локалізувались там: мародерство, насилля, використання цивільних в якості щита, ведення вогню по цивільним та критичним об’єктам, вбивство військовополонених на місці”, — зазначила вона.
Дружина командира нагадала, що досі не покарані винні за терористичний акт в Оленівці, де загинуло близько 50 бійців і зазнали поранень близько 100 військовополонених: “Чи буде покарання винних? Місія ООН з розслідування трагедії розформована, а Червоний Хрест досі не може з’явитися у таборах військовополонених українців”.
Катерина Прокопенко зазначила, що дружини Героїв створили Асоціацію родин захисників “Азовсталі”, аби боротися за права своїх чоловіків. “І я зрозуміла що не можна применшувати значення жіночого визвольного руху. За життя коханих, за покарання винних жінки, які чекають, можуть досягти хоч Марсу, аби повернути рідних, покарати винних і досягти справедливості”.
Вона закликала увесь цивілізований світ не стояти осторонь, коли росія грубо порушує Женевську конвенцію, і навіть в прямому ефірі знижує військовополонених.
“Маріуполь і Азовсталь показали всьому світу, на що здатні ті, хто вірить у Батьківщину, її свободу, хто ніколи не зрадить, хто буде боротись до останнього за кожен клаптик української землі. Живі повинні боротись за полеглих, здорові за поранених, а вільні за полонених!”, — переконана Катерина Прокопенко.
