Сьогодні, 26 листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів, а також цього року відзначають 90-ті роковини Голодомору 1932-1933 років. Про це пише голова Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк.

Цей період став часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики московського тоталітарного режиму.

Першим кроком до Голодомору стало встановлення для України свідомо нереальних планів хлібопостачання. Далі – занесення на “чорну дошку” районів, сільрад, сіл і колгоспів за “невиконання хлібозаготівель”, повне вилучення харчів в українських селян та наявних зернових запасів, навіть посівний матеріал.

Мешканці українських сіл і містечок позбавили останніх залишків їжі та прирекли на голодну смерть.

Оцінки Голодомору 1932-1933 років в Україні як геноциду ґрунтуються на великій кількості наукових досліджень, сотнях тисяч архівних документів та спогадів тих, хто вижив пiд час Голодомору. Бiблiографiя, присвячена вбивству голодом в Україні у 1932-1933 роках, налічує понад 15 тисяч позицій. Записали понад 200 тис. свiдчень очевидців. В Україні спорудили понад 7 000 пам’ятників та меморіалів на вшанування пам’яті жертв геноциду.
Оцінки втрат коливаються від 3 до 7 млн жертв. Проте безперечним залишається, що Голодомором винищили та скалічили мільйони людських життів.

Сьогодні українці моляться та запалюють свічки біля пам’ятників та на підвіконнях у власних оселях. Ці вогники символізують особисту скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників та одночасно віру в те, що подібне ніколи й ніде не повториться.

Пам’ятаємо! Єднаємося! Переможемо!