26 червня 2022 року Тетяна Мушник та її донька переїхали в Чернівецьку область. Ця дата стала початком гонитви та постійного стукання в двері органів місцевої влади за допомогою.

За словами вимушеної переселенки, проблеми спіткали одразу, звернувшись в управління соціального захисту населення в Кіцмані, щоб стати на облік та отримати статус ВПО. 

“Але тут ще гірше відбувається, проходить місяць виплат немає, продукти, засоби гігієни, нічого ніхто не надає. Ми почали бігати звертатися в різні інстанції. Начальник соцзахисту Рудько нічого не робить для того щоб ми отримали кошти від держави, постійно вигадує щось інше, то треба перевірити чи наше село в окупації, то потім, що в нього немає доступу до бази даних, звісно яка база якщо всі адміністративні будівлі зайняли орки!”, – пише Тетяна Мушник на свої сторінці у Facebook. 

Втім, протягом 3 місяців питання щодо виплат досі залишається відкритим, адже вже станом на сьогодні  вимушені переселенки не отримали жодної грошової допомоги ні від держави, ні від будь-яких організацій, які підтримують ВПО.

“Час йде, грошей не дають, куди не звертались з заявами: до ООН, червоного хреста, нічого ніхто не виплачує. Звернулися в районну раду Кіцмань, там м’яко кажучи нас культурно післали, повідомивши, що ніяких продуктів не дають. Їдемо в Чернівецьку військову обласну адміністрацію пояснюємо ситуацію, на нас дивляться як на кіно, і кажуть що Кіцмань мав би видавати продукти харчування. Вертаємось в Кіцмані відповідь та сама, відправили у волонтерський центр, там відповіли, що допомагають тільки військовим, що до переселенців відношення не мають, хоча на своїй сторінці неодноразово демонструють що також допомагають ВПО”.

На неодноразові звернення до управління соціального захисту населення в Кіцмані не реагують, мовляв, не має часу цим займатися та не можуть проводити оплати поки не дізнаються чи не отримують вони виплати з окупованого села.

“Нонсенс! Адже як пояснюють на гарячій лінії ІОЦ та міністерства, що коли ми зареєструвалися тут, там автоматично закривається справа наша”, – обурюється пані Тетяна. 

Відтак, що робити та звідки очікувати допомогу пані Тетяна не розуміє та вже не знає до кого звертатися. 

“Так що нам робити? Хто має це вирішувати? Чому ми досі не отримали жодної виплати? Як нам далі жити? Зима на порозі, я не маю можливість віддати дитину до школи, бо її потрібно одягнути, купити канцелярію, щоб мати можливість йти шукати роботу, хто має сидіти з дитиною? Та навіть самій одягнутися немає можливості, їсти ж купляти потрібно”.