Старший сержант поліції Сергій Бабій разом з колегами у складі зведеного полку спецпризначенців з перших днів початку російського вторгнення в Україну боровся за територіальну цілісність нашої держави.
Про це повідомляє Національна поліція України.
Поліцейський щоденно залучався до виконання операцій щодо звільнення, зачищення територій та об’єктів критичної інфраструктури від ворога. Також він брав участь в деокупації Київської, Харківської, Сумської та Запорізької областей.
Сергій Олегович Бабій народився 4 березня 1991 року у Молдові, у 14 років переїхав з батьками жити в Україну – село Зелена Дністровського району. Єдиний син у сім’ї, хлопець зростав у турботі та любові та з дитинства мав загострене відчуття справедливості.
Я пишаюся своїм сином, який ціною власного життя виборював для України мир. Мені боляче, що він із загиблими побратимами не дожив до цього дня. Але завдяки своєму героїчному вчинку наблизив нас до перемоги. Він – наш Герой”, – розповідає матір Сергія Тетяна Миколаївна Бабій.
У 2014 році після закінчення Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича Сергій розпочав службу в міліції охорони, паралельно навчаючись у Рівненському вищому професійного училищі при МВС. Три останніх роки віддав службі у роті поліції особливого призначення ГУНП в Чернівецькій області.
Уночі 22 травня 2022 року Сергій Бабій загинув під час ворожого ракетного обстрілу у Запорізькій області. Він та його колега з підрозділу, лейтенант поліції, Владислав Кліщук, отримав смертельні поранення, несумісні з життям.
Про непоправну втрату чоловіка та батька розповідає Христина Бабій, дружина Сергія:
Він наче передчував свою загибель. Коли поїхав на війну, одразу був небагатослівний, проте останнім часом під час телефонних розмов постійно емоційно повторював, що дуже любить, цінує сім’ю, тому заради нас перебуває на передовій. Я переконана: наша донечка Вікторія не дарма названа на честь перемоги, заради якої загинув Сергій. Він – наш переможець.”
У колективі про спецпризначенця згадують як про мужнього бійця, професіонала своєї справи та людину, яка першою готова прийти іншим на допомогу. Завжди позитивно налаштований, поліцейський запалював своїм ентузіазмом своїх колег. Старший сержант поліції відзначився у підрозділі відмінною фізичною підготовкою, яка дозволила йому бути витривалим під час виконання службових обов’язків та бути прикладом для наслідування.
Колега, найкращий товариш та хрещений батько дітей загиблого Сергія Бабія – старший сержант поліції Сергій П’ятницький ділиться спогадами про їхню дружбу зі шкільних років, яку зміцнило спільне захоплення – любов до ігрових видів спорту. Хлопці навчалися в одній школі, виступали за одну футбольну команду, а пізніше їх поєднала робота у поліції.
У шкільні роки, коли ми грали у футбол, у наших батьків не було фінансової змоги купити обом кросівки для гри, тому ми з Сергієм накопичили, придбали одну пару взуття на двох та по черзі носили їх на гру. Мій товариш володів найкращими людськими та чоловічими якостями. Хоробрий, сумлінний, відповідальний, перфекціоніст, з відмінним почуттям гумору, дружній, самокритичний. Ми з Сергієм були дуже близькими та підтримували один одного навіть поза службою», – згадує Сергій П’ятницький.
Як згадують рідні, Сергій без жодних вагань та сумнівів одразу погодився їхати на передову, щоб захищати територіальну цілісність нашої держави та боротися за мир в Україні. Поліцейський загинув 22 травня під час ракетного обстрілу росіянами. На жаль, смерть Сергія настала миттєво і врятувати його не вдалося.
Про відчуття патріотизму і відданість Сергія своїй країні згадує тітка загиблого і староста села Зелена Лариса Василівна Бабій:
Сильний і вольовий характер Сергія сформувався ще у дитинстві. Хлопець виховувався за принципом: “Сім’я та Батьківщина – понад усе!”. Він був успішним учнем, виступав за наше село та район на різних спортивних змаганнях, чемпіонатах. Життя його загартувало до стійкості та постійних випробувань. І складалося враження, що Сергій поспішав жити та скрізь все встигнути зробити. Як батько двох дітей, він завжди будував плани світлого майбутнього своєї сім’ї, піклувався і допомогам усім рідним.”
Вічна пам’ять полеглому Герою!
