Україна звертається до Будапештського меморандуму, оскільки вимагає конкретних рішень щодо гарантування своєї безпеки, заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Трансляція брифінгу була опублікована на його сторінці у Facebook.
Коментуючи ініціативу президента Володимира Зеленського щодо проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму, яку він озвучив під час виступу на Мюнхенській безпековій конференції, міністр заявив: після такого заходу Україна має вийти з переговорів з «конкретними рішеннями про кроки, які вживуть для гарантування її безпеки».
«Нам потрібні ефективні міжнародні механізми гарантування безпеки нашої держави. Треба чесно зараз перевірити: працює система безпеки, створена Будапештським меморандумом та пов’язаними з ним рішеннями, чи не працює. Ми це зробимо щиро, з добрими намірами», — наголосив Кулеба.
Він додав, що відмова Росії від консультацій не може бути підставою для того, щоб їх не проводити, і не має впливати на рішення інших держав брати участь у заході. Кулеба нагадав: гарантії безпеки надавала Україні в 1994 році не група країн, а кожна індивідуально. Водночас Київ сподівається на те, що РФ усе-таки підтвердить свою участь.
«Далі, в залежності від того, чим завершиться цей етап, ми розуміємо варіанти подальшого руху, і ми будемо рухатися вперед в залежності від розвитку подій», — додав міністр.
19 лютого президент України Володимир Зеленський ініціював консультації в межах Будапештського меморандуму. Цей документ мав гарантувати Україні безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Зеленський зазначив, що Україна має право вимагати перейти від політики умиротворення до виконання гарантій безпеки та миру в Україні.
Довідка:
Будапештський меморандум (Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї) — міжнародна угода, укладена 5 грудня 1994 між Україною, США, Росією і Великою Британією.Документ, підписаний після добровільної відмови України від ядерної зброї на початку 90-х, набув чинності з моменту підписання. У 1995 році Генеральна Асамблея ООН затвердила його як офіційний документ, який є обов’язковим до виконання всіма учасниками.
