У грудні 2021 року експедиція державного підприємства «Охоронна археологічна служба України» ІА НАНУ під керівництвом Нечитайла Павла передала у фонди Чернівецького обласного краєзнавчого музею колекцію знахідок.
Артефакти походять з досліджень унікального скельно-печерного комплексу поблизу с. Василівка Сокирянського району. З 2017 року на пам’ятці проводяться комплексні дослідження спільно з науковцями Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Перші розвідки часів незалежної України у печерах поблизу Василівки проводив професор Богдан Рідуш. Ним у 1998 році одній з печер було знайдено фрагмент горщика ХІІІ-XIV століття та залізне вістря стріли, які теж було включено у колекційний опис.
Масштабні дослідження пам’ятки стали можливі через те, що скелі потрапляли в зону будівництва і експлуатації Дністровської ГАЕС і їм загрожувало знищення. Частина приміщень була зруйнована вибухами ще у 1960х роках. Частково збережені більше 10 приміщень змішаного походження. Це гроти, навіси, природні та штучні печери. Більшість з них знаходиться у скельному каньйоні, висотою 10-12 м від сучасного схилу. Це сприяло відносно непоганій збереженості окремих приміщень, які вціліли в результаті кар’єрних розробок. На схилі, під приміщеннями було знайдено залишки вогнищ раннього залізного віку та середньовічні поховання, коли в скелях існував монастир.
Загалом у фонди було передано понад 500 знахідок. Найраніші відносяться до доби верхнього палеоліту. Це крем’яні знаряддя мисливців епохи останнього великого зледеніння. Наступний активний етап використання скель біля Василівки відбувався у четвертому-третьому тисячолітті до нової ери, носіями трипільської культури. Експедицією було знайдено фрагменти кухонного та столового посуду цієї культури з характерними відбитками шнура та монохромним розписом чорною фарбою.
Наступний етап використання припав на ранньоскіфську добу VII – перша половина VII ст. до н.е. Тут було знайдено фрагменти посуду, вогнища з робочими поверхнями обмащеними глиною та типовий для цього часу наконечник стріли. Горщики цього часу грубі, з великим домішком перепаленої битої кераміки та крупних камінців.
Найбільш активний етап використання скель біля Василівки відбувався в XII- першій половині XV ст. Найімовірніше, саме в цей час було вирубано більшість штучних приміщень комплексу. Це було пов’язано з існуванням у Василівських скелях чернечої обителі. Численні, але досі не досліджені чернецькі печерні келії відомі у Розкопинському яру, що тягнеться від Василівки аж до Сокирян. До давньоруського періоду належать знахідки лунниці, скроневих кілець з білого металу, численні фрагменти кераміки. Окремі предмети могли використовуватись як в домонгольський так і в післямонгольський час. Це ключі до навісних замків, ножі, наконечники стріл, кільце кольчуги. Вістря стріл складають найбільшу кількість знахідок. Невідомо які події зумовили їх появу біля печер. Вони відображають загальну неспокійну ситуацію в Подністров’ї. Найпізнішими знахідками, що відносяться до існування тут чернечого осідку є два півгроша Ілляша І, воєводи і господаря Молдавського (1432 – 1442).
Заключним періодом використання скель і печер Василівки була друга половина XVII століття. Тоді тут мешкали дністровські опришки. Ульріх фон Вердум, мандрівник з Фрисландії у 1670—1672 роках подорожував заходом України і залишив свідчення їх перебування тут: «…. з молдавського боку над Дністром нависають незмірно високі і стрімкі скелі, найвищі і найстрімкіші верхівки яких вирубали і видовбали для себе безпечний [сховок] розбійники з Молдавії, звані опришками. Там вони залишили лише малі дірки з боку ріки і входять та заходять до них по драбинах, які втягають за собою, щоб ніхто не міг їх схопити, коли переслідує за убивства і розбій на дорогах».
Матеріальні свідчення використання комплексу опришками проявились у знахідках фрагментів горщиків, свинцевих куль, уламків зброї та прикрас. Частина куль розплющена об скелю, очевидно під час спроб штурму опришківського осідку. Біля печер було зібрано невелику колекцію монет XVII століття. Це монети Османської імперії та західноєвропейського карбування. Серед знахідок значний відсоток займають дукачі. Це монети з отворами, які використовували для носіння на шиї. Очевидно, це опришківська здобич, випадково загублена біля печер.
Знахідки виробів з металу на фоні всеукраїнського незаконного видобутку артефактів грабіжниками з металошукачами стало можливим лише тому, що комплекс знаходиться в охоронній зоні Дністровської ГАЕС. На інших археологічних пам’ятках України крадіжки археологічного металу відбуваються у промислових масштабах.
Дослідження скельно-печерного комплексу біля с. Василівка є наймасштабнішими роботами на подібних пам’ятках у Подністров’ї. В найближчий час вивчення пам’ятки планується продовжити.
