Про це повідомляє пресслужба Чернівецького апеляційного суду.

Рішення про призначення найвищої міри покарання у виді довічного позбавлення волі за вчинення подвійного вбивства у м. Кіцмань було прийняте в грудні минулого року. Тоді долю 21-річного жителя райцентру вирішували два судді Кіцманського районного суду Чернівецької області за участі трьох присяжних.

Обвинувачений та його захисник, не погодившись із занадто суворим, на їх думку, вироком, скористувалися законним правом на його оскарження та подали дві апеляційні скарги.

Минулого тижня, за результатом перегляду матеріалів кримінальної справи, своє рішення проголосила колегія суддів Чернівецького апеляційного суду.

На початку жовтня 2019 року у колодязі, розташованому на подвір’ї загиблої, були виявлені два тіла з ножовими пораненнями – 41-річної власниці цього будинковолодіння та її 8-річної доньки. Було встановлено, що жорстоке вбивство, яке сколихнуло усю Буковину, і навіть за її межами, сталося ще у вересні.

Підозрюваний у злочинах, який загиблим приходився найближчим родичем – сином та братом, був затриманий на столичному залізничному вокзалі через 2 тижні після скоєного. Під час обшуку працівники поліції знайшли та вилучили у нього знаряддя вбивства – ніж з рукояткою.

Обвинувачений зізнався, що у той трагічний вечір він прийшов до будинку матері, з якою у них були складні стосунки, вже маючи на меті її вбивство. Позбавити її життя він планував заздалегідь, для чого придбав та постійно носив при собі ніж. Оскільки свідком протиправних дій свого брата відносно матері випадково стала малолітня сестра, він вирішив позбутися і її, аби приховати злочин.

Не бажаючи бути викритим, юнак перед втечею скинув тіла вбитих у колодязь, а поверх них – бетонну брилу. Перевдягнувся, вимив плями крові та зачинив домогосподарство. Одяг та взуття, які були на ньому в момент вчинення злочину, він заховав у вентиляції підвалу будинку дідуся, з яким проживав останні два місяці до цих подій.

Згідно з проведеними судово-медичними експертизами, смерть жінки настала внаслідок численних проникаючих колото-різаних ран, нанесених лезом ножа у життєво важливі органи. Дівчинка була задушена. Крім того, на її тілі експерти нарахували ще 9 ножових поранень. Експертиза ДНК підтвердила причетність обвинуваченого до вчинення цих злочинів.

За результатом слідства йому були висунуті обвинувачення в умисному протиправному заподіянні смерті матері (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України) та умисному протиправному заподіянні смерті малолітній сестрі особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з метою приховання злочину (п. п. 2, 9, 19 ч. 2 ст. 115 ККУ).

Під час розгляду справи в апеляційному суді адвокат підтримав викладені ним та його підзахисним доводи апеляційних скарг.

Прокурор та представник потерпілого – дідуся обвинуваченого, заперечили проти них та просили вирок залишити без змін.

Оскаржуючи міру покарання, як занадто сувору, адвокат та обвинувачений просили взяти до уваги те, що злочин був вчинений обмежено осудною особою, яка мала психічні розлади та не могла керувати своїми діями. Проте, як було зазначено в судово-психіатричній експертизі, на момент вчинення злочину чоловік не перебував у стані афекту чи іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність, а його вікові особливості та психологічні властивості, рівень розумового розвитку були такими, що не впливали на його здатність розуміти свої дії, керувати ними і передбачати їх наслідки, хоч і не в повній мірі. При цьому, застосування примусових заходів медичного характеру він не потребував.

Колегія суддів відхилила доводи апелянтів та погодилася з висновком суду І інстанції, що обмежена осудність не є підставою для призначення більш м’якого покарання, а тому вирок залишила без змін.