Що таке діаспора, а що означає бути українською діаспорою в Росії – роздумує Андрій Таран, активіст української діаспор в Росії, рух “Громадська рада”.
На думку активіста, діаспора – об’єднання людей за спільним етнічним походженням, які усвідомлюють це і не втратили зв’язок з країною походження. Наголошує Таран і на тому, що в Росії не говорять про українську діаспору, на відміну від азербайджанської, грузинської, вірменської та інших, йдеться на сайті Newssky.
Зазначається, що ні до жодної діаспори в Росії не ставляться з таким опасінням, як до української. Відповідь стала зрозумілою після 2014 року.
“Зараз відповідь проста і зрозуміла. Важко по-іншому ставитися до народу, у якого вкрали не тільки назву держави та історію, фізично винищували, але й побудували на краденому імперську ідеологію”, – йдеться у повідомленні.
Автор стверджує, що потрібно розуміти поняття сьогоднішньої нацистської еліти в Росії, через яку не може бути мирного співіснування України і Росії, у яке ще вірять деякі персоналії в Україні.
Небезпеку для російської еліти, йдеться у блозі, несе великий відсоток населення з українським корінням, оскільки у його ментальності закладені гени успішного протистояння російському шовінізму.
Для того, щоб утримати цю соціальну групу у недієздатному стані, кремлівські сторожі приймають закони для ліквідацій організованих груп, “українофобія” враховується у кожному інформаційному потоці, а також створюються фейкові, підконтрольні групи всередині діаспори, які мають повністю контролювати соціальну групу.
Утім, важливо розуміти, що українець в Росії – завжди носій “чужорідної” ментальності і “шкідливих” ідей, не сумісних ні з державною ідеологією, ні з самою ідеєю “імперськості”.
На думку Андрія Тарана, у будь-якій країні діаспора має працювати у трьох напрямках:
- Сформувати і постійно зміцнювати і кадрово, і соціально, а також економічно свою організацію. Без цього діаспора приречена на асиміляцію.
- Сформувати програму репарації для всіх прошарків діаспори.
- Створити соціально-політичну організацію для захисту своїх інтересів та інтересів країни походження.
А для того, щоб вижити українській діаспорі в Росії, активіст радить перш за все стати політичною силою, навчитися існувати під постійним тиском російської держави і її спецслужб. Окрім того, потрібна чітка і зрозуміла для всіх кадрова політика, яка заснована на допустимих для усіх членів організації критеріях. Прозора фінансова діяльність, а також цілі і програмні засади організації, виконання яких – завдання кожного із учасників.
Особливість і зміст діяльності української діаспори – як платформи російської опозиції – можливість підтримки від країни походження. Прикладом цього може слугувати ситуація довкола Меджлісу кримськотатарського населення, хоч і не доведена до логічного завершення українськими дипломатичними відомствами.
Українська діаспора, яка може стати платформою об’єднання протестуючих сил, опираючись на можливості української держави зможе сформулювати такі умови всередині Росії, при яких фашистський режим не зможе вижити.
Утім наразі українська діаспора – це лише розрізнені активісти, які не мають між собою зв’язку, між якими не ведеться комунікація, і які не мають жодних програмних цілей.
Нинішня ситуація потребує народження лідера руху людей, який матиме якості професійного революціонера, а також уміння нелегальної діяльності.
Підбиваючи підсумки, активіст зауважує, що є два типи фашистських режимів. Перший – його ізоляція. У цьому випадку клієнт не проявляє агресивної поведінки і готовий тихо помирати за огорожею.
“Ми ж маємо буйного клієнта з “ядерною бомбою” в кишені і на останній, критичній стадії шизофренії”, – йдеться у повідомленні.
“Шизофренік фізично слабкий і практично у передсмертному стані. Але і це – не основний нюанс. У його організмі – смертельний вірус. Перебуває у сплячому режимі. Потрібно лише його активувати, і ми забудемо про пацієнта назавжди. Українська діаспора в РФ вичікує свого часу. У ній є життя. Як думаєте, вартує ціль таких зусиль?” – роздумує у блозі Андрій Таран.
