У суботу, 19 січня, у Львові помер 98-річний Омелян Коваль, один з лідерів Організації українських націоналістів (бандерівське крило), в’язень нацистського табору Аушвіц.
Омелян Коваль народився 4 лютого 1920 року в селі Рахиня Долинського району Івано-Франківської області. Приєднався до ОУН у 1938 році під псевдонімом “Дем’ян”, був у проводі організації, повідомляє “Український погляд”.
У 1941 році німецькі окупанти арештували його, спершу він перебував у Львові в тюрмі на Лонцького. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 року до концтабору Аушвіц (№ 49730), з першою групою 25 українських політв’язнів (“Bandera Gruppe”), серед яких був наймолодшим.
На руці Омеляна Коваля зберігся табірний номер – 49730.
Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945 року, відправлений в концтабори Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня 1945 р. звільнений американцями.
Закінчив курси Народного університету УВУ в Мюнхені та українську гімназію у м. Регенсбурзі, в 1950 р. Лювенський католицький університет (магістр торгівельно-консульських наук), навчався на економічному факультеті Українського господарсько-технічного інституту.
З 1948 р. мешкає в Брюсселі (Бельгія), стає активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Європі та світі. Співзасновник в 1967 р. і довголітній член Ради директорів Світового конгресу українців.
Омелян Коваль ніколи не отримував бельгійського громадянства, а мав статус біженця ООН згідно Женевської Конвенції. Після проголошення незалежності попросив громадянство України, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 р. Літом 2013 р. повернувся до Львова.
Омелян Коваль написав книгу “Спомини мого життя”, де описав всі важливі події, які пережив, зокрема у таборі в Аушвіц.
