Назва земних Карпатських гір з’явилася на карті Місяця завдяки Яну Гевелію, який давав місячним деталям рельєфу імена земних. Однак у Гевелія ця назва стосувалася зовсім іншого об’єкта — валу кратера Евдокс, розташованого по інший бік Моря Дощів.
Лише у 1935 року назву Карпати затвердив Міжнародний астрономічний союз, а на початку 1960-х воно разом з іменами інших місячних гір отримало нинішній латинізований вигляд MontesCarpatus.
Жодна окрема частина Карпат станом на 2018 рік не має офіційної назви.
Місячні гори, на відміну від гір на Землі, формувалися у результаті зіткнень гігантських метеоритів з поверхнею, а не в результаті тектонічних процесів.
Рекордну висоту на Місяці має місцевість на зворотному боці супутника, на східному краю кратера Енгельгардт — 10,786 км. Таким чином, вона на 1,3 км перевищує Кордильєри (найбільшу за абсолютною висотою найменовану гірську систему Місяця) та більш, ніж на 7 км — гору Гюйгенса та гору Бредлі (найбільші і за абсолютною висотою, і відносно підніжжя найменовані окремі гори).
Станом на 2015 рік на Місяці нараховується 30 гір і 18 гірських систем.
Фото – uk.m.wikipedia.org.
