Традиція Старого Нового року в Україні існує через розбіжність Юліанського календаря (або інакше календаря “старого стилю”) і Григоріанського календаря – тобто того, за яким зараз живе практично весь світ. Розбіжність календарів становить 13 днів. Таким чином Старий Новий рік святкують у ніч з 13 на 14 січня.

Старий Новий рік – це рідкісний історичний феномен, додаткове свято, що з’явилося в результаті зміни літочислення. Це свято відзначається переважно в тих країнах, де православна церква продовжує користуватися юліанським календарем.

Раніше на Русі користувалися юліанським календарем. Лише у 1918 році на території сучасної України був здійснений перехід на григоріанський календар – новий стиль, а 14 січня – день Святого Василя – виявився старим Новим роком.

Вважається, що у цей день не слід вимовляти слово “тринадцять”, а також рахувати дрібні монети. Рахунок монет нібито принесе сльози на весь рік. Також вірять, що на Старий Новий рік не можна нічого давати в борг, інакше весь рік в боргах проведеш. Якщо 14 січня винести сміття, то й щастя з хати винесеш.

Ввечері 13 січня дівчата ходили по хатах і щедрували. Щедрувальники вітають усіх з наступаючим святом і бажають багатства, здоров’я і благополуччя.

Зранку 14 січня починають ходити хлопчики-посівальники. Вони ходили по хатах родичів, сусідів і знайомих, засипаючи їх зерном. Зерно посівальників не можна було вимітати до заходу сонця. Посівальникам віддячували фруктами та іншими гостинцями, пізніше їм почали давати гроші, частину яких вважалося правильним пожертвувати церкві.

Відео – “1+1”.