Про Чернівці як таємну столицю німецької літератури і роль поетів-євреїв у становленнві літературного простору Буковини розповів відомий германіст, літературознавець і перекладач, професор Чернівецького національного університету Петро Рихло.
Чернівці – багатонаціональний край, де здавна жили румуни і українці, євреї, поляки, вірмени, угорці, словаки, німці. Разом з тим, будучи частиною Австро-Угорської імперії, Чернівці стали східним форпостом німецької культури з німецьким університетом, театром, пресою і літературними салонами – культури, яку багато євреїв сприймали як свою, розповідає Петро Рихло в інтерв’ю для газети “Хадашот”.
Найбільшу інтегрованість у панівну німецьку культуру євреїв германіст пояснює схожістю їдишу з середньовічною німецькою мовою.
“Євреї виявилися найбільш сприйнятливі до німецької мови, хоча володіли нею і українці з вищих верств суспільства, наприклад, класик української літератури Юрій Федькович ряд своїх творів створив німецькою. Багато писала німецькою і Ольга Кобилянська, на цій мові видавав свої підручники з музики письменник і композитор, професор Чернівецького університету Сидір Воробкевич. Інша справа, що для євреїв це було масовим явищем, оскільки вони становили значну частину міської інтелігенції, – перед Першою світовою війною 50% викладачів університету, 58% лікарів і 76% адвокатів Чернівців були євреями”, – розповідає Петро Пихло.
При цьому сплеск єврейсько-німецької літератури припав на 1930-ті – і це якийсь парадокс, адже Буковина на той час вже була частиною Румунії. Але культурні коди змінюються повільно – євреї Чернівців залишалися в полі німецької культури, хоча вчилися вже в румунських ліцеях і прекрасно володіли румунською мовою.
Пробитися з румунської Буковини у великий світ німецької літератури було непросто. Хоча редактора “Czernowitzer Morgenblatt” Альфреда Маргул-Шпербера вже тоді активно друкували в Німеччині та Австрії, а перша збірка Рози Ауслендер, видана в Чернівцях в 1939-му, була добре сприйнята відомими німецькими та австрійськими письменниками.
Разом з тим, до Другої світової війни вони залишалися все-таки локальними поетами.
Коли СРСР анексував Буковину, продовжує професор, частина єврейської інтелігенції ідеалізувала Союз. Але протверезіння настало дуже швидко, оскільки у той час по Буковині прокотилася хвиля масових арештів, багато євреїв – буржуазія, інтелігенція – були депортовані до Сибіру.
Роза Ауслендер, яка в період між світовими війнами багато років прожила в США, була заарештована чернівецьким НКВД як американська шпигунка і провела три з половиною місяці в слідчому ізоляторі. Цікаво, що в автобіографії вона навіть не згадала про цю історію, зате залишила вірші.
Пауль Целан намагався вписатися в нові реалії, вивчивши російську мову за лічені місяці. Молодий Целан був навіть перекладачем у комісії з розселення радянських офіцерів. Мало хто знає, що після звільнення Чернівців – у 1944-му – він працював у газеті “Радянська Буковина” і перекладав статті з української на румунську.
У роки війни Чернівці входили в румунську зону окупації, тому більшості поетів-євреїв вдалося пережити Голокост. Але їхня рідна мова перетворилася з материнської на мову вбивць.
Як літературний феномен німецькомовна поезія Буковини була відкрита досить пізно – в 1980-і роки.
Спочатку зайняли свої ніші в німецькій поезії Пауль Целан (вже знаменитий до часу своєї трагічної загибелі в квітні 1970 року) і лауреат премії Гейне, володарка Великого німецького хреста “За заслуги” Роза Ауслендер. Вивчаючи їх творчість, німецькі літературознавці відкрили для себе середовище, в якому сформувалися ці поети, і зацікавилися іншими іменами з того ж кола.
Життя розкидало їх по всьому світу, але спільне коріння вихідців з Буковини спонукали критиків заговорити про Чернівці як таємну столицю німецької літератури. На жаль, багато хто так і не знайшов справжнє визнання, будучи відірваним від видавництв і німецького культурного простору.
Включенню німецькомовних поетів-євреїв в українську свідомість, в естетичний простір сприяє відкриття “Буковинсько-галицького літературного маршруту”.
“Ідея такого маршруту виникла у нас з німецькою художницею Хельгою фон Левен кілька років тому. Багато відомих літераторів є вихідцями з Галичини і Буковини: з Бучача вийшов нобелівський лауреат Агнон, з Чорткова – Карл Еміль Францоз, з Бродів – Йозеф Рот, з Буданова – перший біограф Рота і письменник Зоман Моргенштерн (у Німеччині нещодавно видали зібрання його творів в 11 томах).
Літературний маршрут, протяжністю приблизно 150 кілометрів, починається в Чернівцях, йде через Заболотів (батьківщину Манеса Шпербера – відомого письменника й есеїста), Чортків, Бучач – до Брод.
Маршрут має подвійну мету. По-перше, місцеві жителі відкривають для себе імена земляків, які прославили малу батьківщину. По-друге, туристи, скажімо з Німеччини, можуть проїхати по цих місцях, відчувши атмосферу, в якій росли літератори, чию творчість вивчають в німецьких школах і університетах”, – розповів Петро Рихло.
Літературознавець додав, що вже встановлено пам’ятник Агнон у Бучачі, Францозі в Чорткові, Герману Кестену в Підволочиську, цієї весни був відкритий пам’ятник Розі Ауслендер у Чернівцях, на черзі – бюст Йозефу Роту в Бродах і пам’ятник Зомі Моргенштерну.
