Північний магнітний полюс Землі переміщується з півночі Канади у бік Сибіру, а в останні десятиліття це відбувається так швидко, що минулі оцінки вже недостатньо точні для надійної навігації.

Учені з американського Національного центру інформації про навколишнє середовище регулярно публікують дані про зсунення магнітного полюса Землі. Цього разу розрахунки організації з’явилися на рік раніше, ніж планувалося: швидкість, з якою полюс переміщається від Канади до Сибіру, росте швидше очікуваного, йдеться на офіційному сайті центру.

Північний магнітний полюс – умовна точка, в якій магнітне поле Землі направлено строго вниз (під кутом 90 ° до поверхні). Його перші обчислення були зроблені в 1831 році в канадській Арктиці, і після цього вчені почали відстежувати його рух.

Всесвітня магнітна модель (WMM) складається фахівцями Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США і Британської геологічної служби. Дані обчислень беруть зі супутників і 160 наземних обсерваторій.

WMM грає важливу роль в навігаційних системах всього світу. NASA, Федеральне авіаційне управління США, військові та інші відомства використовують цю технологію для навігації, складання карт і відстеження супутників; злітно-посадкові смуги аеродромів пронумеровані згідно з даними WMM, і навіть GPS-сервіси в смартфонах враховують цю модель.

Попередня модель, побудована в 2015 році, повинна була служити до 2020 року, однак її похибки стали занадто великі вже до початку 2019 року. Раніше дані оновлювали раз на п’ять років, але до кінця поточного року з’ясувалося, що швидкість руху полюса занадто велика, і WMM знову пора переглядати дані.

При цьому вчені точно не знають, чому відбувається дрейф полюсів. Найімовірніше, це пов’язано з рухом сильно розігрітих потоків на кордоні ядра і мантії планети. Однак швидкість руху південного магнітного полюса практично не змінюється, і цьому факту також немає пояснення.