22 травня 2019 року Кабінет Містрів України затвердив нову редакцію «Українського правопису», над яким упродовж чотирьох років працювала Національна комісія з питань правопису.
У своєму блозі доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів, який використовує Проєкт українського правопису 1999, пояснив основні нововведення:
1. Іменники третьої відміни, що закінчуються на -ть із попереднім приголосним, а також іменники кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини мають закінчення -і або -и: безкрайності і безкрайности, меншості і меншости тощо.
Однією з причин відновлення закінчення -и є його наявність дотепер у говірках, які лягли в основу літературної мови
2. Слово «пів» у розумінні «половина» тепер писатиметься окремо: пів віку, пів дороги, пів яблука.
Це правило видається логічнішим, адже уніфікує теперішнє написання (разом, через дефіс і з апострофом).
3. В антропонімах (власні імена людей) літеру g передавати через ґ, а h через г. Тут передбачено подвійне написання: Гарсія, Гегель, Гете, Гуллівер та Ґарсія, Геґель, Ґете, Ґуллівер.
4. У словах грецького походження th у переважній більшості випадків передаємо літерою т: антологія, бібліотека, естетика, ритм, Прометей, Текля, Бористен, Термопіли. Там, де під впливом російської мови цей звук позначений літерою ф, існує подвійне написання: анафема і анатема, ефір і етер, кафедра і катедра, міф і міт, Афіни і Атени.
5. Уникаючи подвійної йотації, писатимемо: фоє, Гоя, Мая замість фойє, Гойя, Майя.
6. Затверджено правила утворення фемінітивів – за допомогою суфіксів -к, -иц(я), -ин(я) та -ес. Наприклад, авторка, дизайнерка, директорка, редакторка.
Канал 24 узагальнив зміни у правописі:
Зазначимо, що новий проект справді в багатьох випадках спрощує написання слів, за унормування слів із «пів» точно подякують і вчителі, й учні, і їхні батьки. Водночас поки не знаходимо відповіді на запитання про передачу дифтонгів, зокрема, німецького ei в антропонімах. Наприклад, Heine, Einstein за сучасним правописом подаються як Гейне, Ейнштейн.
Проте остаточні правила правопису досі не оприлюднили. Це підтвердив віце-прем’єр-міністр Павло Розенко, який в уряді відповідає, зокрема, за мовну політику, повідомляє „Українська правда. Життя”. Нагадаємо, що новий правопис почне діяти після офіційної публікації.
За коментарем про важливість нової редакції правопису журналісти ТВА звернулися до доцента, докторанта кафедри сучасної української мови Алли Антофійчук. “Поява нового правопису має суспільно-історичний фундамент: численні заборони, переслідування, репресії української мови, а також штучне наближення її до російської правописної системи. Тому, гадаємо, що ухвала Кабінетом міністрів нової редакції українського правопису є віховим етапом в історії нашої мови. Мова, як і будь-яка інша реалія, не стоїть на місці, змінюється, розвивається. Розвиток мови безпосередньо залежить від руху науки, техніки, появи нових понять. Одні слова зникають, оскільки зникають поняття, що ними позначались, на зміну іншим словам приходять нові, сучасні лексеми. Взаємодія з іншими мовами зумовлює зміни в граматичній організації. А ці моменти потребують унормування, систематизації”, – зауважила науковець.
Історична довідка. У 1928 році в Харкові українські мовознавці ухвалили правопис для всіх українців. Його ще називають «харківський правопис», «скрипниківка» (через те, що його підписав Народний комісар освіти Микола Скрипник). Укладачами харківського правопису були відомі українські мовознавці, більшість з яких була репресована у 30-х роках ХХ століття сталінським режимом: Агатангел Кримський, Олена Курило, Євген Тимченко, Всеволод Ганцов та інші. Членами правописної комісії були також і письменники: Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Сергій Єфремов. Однак уже у 1933 році внаслідок політики «зближення мов» цей правопис заборонили, назвавши націоналістичним. Через згадану політику радянська машина намагалася зробити українську мову максимально близькою до російської, асимілювавши таким чином і правопис. Науковці, які брали участь у створенні нової редакції правопису, вирішили повернути певні позиції, які були вилучені з українського правопису 1933 року.
