Після того, як колишній президент Польщі Лех Валенса запропонував висунути Олега Сенцова на Нобелівську премію миру, у Верховній Раді зареєстрували проект постанови парламенту про заяву до Нобелівського комітету щодо висунення кандидатури українського кінорежисера на здобуття цієї престижної премії.
Слово і діло підготувало інфографіку, хто з лауреатів премії миру зазнавав політичних переслідуваннь, а також про українських дисидентів та політв’язнів, які висувалися на Нобелівську премію.
Першим ув’язненим лауреатом премії миру в 1936 році був обраний німецький публіцист Карл фон Осецький, який на той час перебував у гітлерівському концтаборі. Серед тих, хто підписав петицію на його підтримку, були Альберт Ейнштейн та Томас Манн, Ромен Роллан та Анрі Барбюс.
Про нагородження Осецький дізнався в тюремній лікарні. Закордонний паспорт йому так і не видали, хоча влада заявляла, що він зможе поїхати за премією, якщо схоче.
За розпорядженням Геббельса преса навіть не згадала про лауреатство Осецького. У травні 1938 року літератор-антифашист помер у лікарняній палаті, так і не доторкнувшись до медалі з профілем Нобеля.
У 1964 році премію отримав американець Мартін Лютер Кінг, який боровся за права темношкірих. Кінга переслідували за його непримиренну позицию й 15 разів заарештовували за організацію страйків і порушення законів, які він вважав дискримінаційними.
Радянський академік Андрій Сахаров отримав Нобелівську премію за безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру й мужню боротьбу зі зловживаннями влади.
За свою правозахисну діяльність, зокрема за критику дій СРСР в Афганістані, Сахаров був позбавлений усіх радянських нагород і премій і в 1980 році висланий із дружиною Оленою Боннер із Москви. Наприкінці 1986 року Михайло Горбачов дозволив Сахарову повернутися із заслання до Москви, що було розцінено в світі як важлива віха в справі припинення боротьби з інакомисленням у СРСР.
Лех Валенса став нобелівським лауреатом у 1983 році як борець за права людей. У 1981-му він був заарештований під час воєнного стану в Польщі.
Відзначимо, що Нобелівську премію не присуджують посмертно.
Серед українських дисидентів і політв’язнів на Нобелівську премію з літератури висувалися Іван Багряний і Василь Стус. У 1963 році філія Об’єднання демократичної української молоді в Чикаго почала організаційну роботу з висування Багряного на Нобелівську премію, але раптова смерть письменника не дала можливості офіційно представити його до нагороди.
Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури в 1985-му висував Нобелівський лауреат Генріх Белль. На його звернення з Москви не було жодної відповіді. Стус на той час перебував в ув’язненні й незабаром помер, так і не дізнавшись, що його висували на здобуття почесної нагороди.
Український режисер Олег Сенцов, засуджений у 2015 році в РФ за «тероризм» на 20 років колонії суворого режиму, може бути номінований на Нобелівську премію миру. Сенцов голодує вже понад 110 днів. Його головна вимога до влади Росії – звільнити 64 українських політв’язнів, яких утримують у російських в’язницях.
