3 листопада виповнюється 108 років від дня Буковинського народного віча — масштабного народного зібрання, під час якого українці Північної Буковини висловили прагнення об’єднати край із Західноукраїнською Народною Республікою та в майбутньому — з усією Україною.
Історична подія відбулася 3 листопада 1918 року в Чернівцях на тлі розпаду Австро-Угорської імперії та активізації національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. Після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки українці Буковини також почали організовувати власне державне управління.
24 жовтня 1918 року в Чернівцях створили Український крайовий комітет Буковини на чолі з Омеляном Поповичем. Він став осередком організації української влади на краю та ініціатором скликання народного віча.
На заклик комітету 3 листопада до Чернівців з’їхалися понад 10 тисяч людей із різних куточків Буковини. Через велику кількість учасників зібрання відбувалося одночасно в кількох приміщеннях міста — Народному домі, Робітничому домі та будинку Музичного товариства. Після обговорень люди зібралися на спільну маніфестацію.
Учасники віча ухвалили рішення про утворення окремої української територіальної області на Буковині та визнали найвищою владою на ній Українську Національну Раду у Львові. Також вони висловилися за передання державної влади Українському крайовому комітету та засудили зазіхання на українську частину краю. Водночас в ухвалі наголошувалося на готовності до мирного порозуміння з румунською національною радою Буковини.
Буковинське віче стало одним із наймасштабніших проявів українського національного руху в краї та засвідчило прагнення місцевого населення до самовизначення й соборності України.
Однак реалізувати рішення віча не вдалося. 11 листопада 1918 року Королівство Румунія окупувало Північною Буковиною разом із Чернівцями. А 28 листопада так званий Генеральний конгрес Буковини ухвалив рішення про анексію всього краю Румунією.
Попри це, Буковинське народне віче залишилося важливою сторінкою історії українського державотворення та символом прагнення буковинців бути частиною соборної України.
