Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду частково задовольнив клопотання детектива НАБУ і продовжив тримання під вартою ексміністра енергетики Германа Галущенка ще на два місяці
Про це повідомляє Центр протидії корупції.
Суддя зменшив розмір альтернативної застави зі 200 до 150 млн грн — тобто умови для виходу на волю стали м’якшими, ніж раніше. При цьому клопотання НАБУ задоволено лише частково: детектив, очевидно, наполягав на збереженні попередньої суми застави або жорсткіших умовах утримання.
Галущенка підозрюють у масштабній корупційній схемі в енергетиці, відмиванні грошей та участі в злочинній організації.
Тим часом журналіст видання “Українська правда” Михайло Ткач повідомляє з посиланням на джерела в політичних колах, що за Галущенка готуються внести заставу. За тією ж інформацією, це може зробити бізнесмен Василь Астіон.
Нагадаємо, у лютому 2026 року НАБУ затримало Германа Галущенка під час спроби виїхати з України. Йому вручили підозру в рамках операції “Мідас”. На “плівках Міндіча”, оприлюднених НАБУ, ексміністр фігурує під кодовим іменем “Професор”. За версією слідства, він отримував частину відкатів від схеми “Шлагбаум” на закупівлях “Енергоатому” — за п’ять років на його користь могли відмити близько $12 млн. ВАКС обрав йому запобіжний захід у вигляді застави 200 млн грн.
Ще у грудні 2025 року “Схеми” встановили, що син Галущенка четвертий рік навчається у College Alpin Beau Soleil — одному з найдорожчих приватних коледжів Європи. Вартість навчання з проживанням сягає до $200 тис. на рік, однак ці витрати ексміністр не декларував. Тоді ж у ВАКС Галущенко заявив, що за навчання платив хрещений батько сина, відмовившись розкривати його ім’я: “Не буду казати, це не корисно. У мене багато кумів, у мене багато дітей. Вони всі заможні”. Організатори корупційної схеми — Тимур Міндіч та Олександр Цукерман — переховуються від українського правосуддя в Ізраїлі.
Пізніше нардеп Ярослав Железняк розкрив, що таємним “хрещеним батьком” виявився підсанкційний бізнесмен Віктор Артемов — його ім’я використовували лише як ширму для швейцарського банку, тоді як реально платежі надходили з офшорів на Маршалових островах, пов’язаних із самим Галушенком. Щонайменше за два задокументовані роки сума склала близько $520 тис., а загалом за чотири роки могла сягнути $1,5 млн.
