Війна швидко знімає маски й залишає лише справжнє — характер, волю та внутрішню стійкість. Саме такою є історія чернівецького ветерана Національної гвардії України на псевдо Бурий, який пройшов шлях від спортивних мрій до запеклих боїв на передовій, тяжкого поранення і боротьби за життя.

Чернівецький гвардієць розповів про службу, бої на Покровському напрямку, підтримку побратимів і момент, який розділив його життя на «до» та «після».

До повномасштабної війни Василь Худин жив спортом — понад п’ять років займався боксом, мав чіткі плани на майбутнє й не збирався пов’язувати життя з армією. Утім, вторгнення росії змінило все. Рішення піти до війська хлопець ухвалив ще до повноліття, попри вмовляння родини виїхати за кордон.

«Мама, родина — всі казали їхати. Машина була готова, Чехія чекала. Але я сказав: ні, я залишаюся… А в армії я зрозумів, що правильно зробив — тут справжні хлопці, яким ти реально можеш довірити своє життя», — розповідає гвардієць.

За його словами, ключовим у війську є атмосфера серед побратимів і ставлення командирів. Після підготовки та бойових успіхів Василю довірили командування відділенням на передовій.

«Важливо бути і лідером, і командним гравцем. Якщо є колектив, ти духом ніколи не впадеш. Бо закалка — це головне в тобі. Там неважливо, який ти великий чи малий. Головне — дух та сила волі», — наголошує воїн.

Один із боїв Бурий запам’ятав назавжди — масштабний штурм позицій українських захисників російськими окупантами.

«Попри страх, ми завжди йшли вперед… Того разу ще й дрони літали, але треба було відбиватись, і ми це зробили», — згадує він.

Після відбиття атаки боєць наступив на міну. Холодний розум, навички та злагоджені дії побратимів урятували йому життя.

«Я побачив, що в мене немає ноги… Наклав перший турнікет. Ці хвилини зі мною назавжди», — ділиться Василь.

Попри критичну ситуацію — четверо поранених, мінімум зброї та ворог за 150 метрів — гвардійці не здалися й продовжили оборону.

«Ми відбились, вийшли… допомагали один одному, дочекались підмоги і всі залишились живі», — каже Бурий.

За особисту мужність і відвагу бійця нагородили медаллю «За військову службу Україні».

Війна змінила його характер, але не зламала. Нині Василь звільнився з війська та планує відновити спортивну кар’єру, зокрема у боксі. Він не виключає можливого повернення до служби, але нині мріє про зустріч із побратимами вже у мирній, вільній Україні.