Лише протягом наступних п’яти років порти вздовж ПМШ потребують днопоглиблення загальним обсягом близько 60 млн кубометрів. Аналогічні роботи необхідні й у портах в інших регіонах рф, що лише множить масштаб проблеми.

Раніше Москва системно покладалася на іноземних підрядників, які мали необхідний флот і технології для масштабного днопоглиблення.

Санкційний режим фактично перекрив цей канал. Альтернативи у вигляді власних потужностей росія так і не створила: заяви про проєктування і будівництво земснарядів на адміралтейських верфях у Санкт-Петербурзі залишаються деклараціями без практичного результату.

Реальні цифри виглядають показово. У 2025 році рф змогла власними силами виконати днопоглиблення в усіх портах країни лише на рівні приблизно 2,2 млн кубометрів. На тлі заявлених потреб це граничний обсяг, який не змінює ситуацію системно.

Теоретично Москва розраховує на участь Китаю в розвитку північної портової інфраструктури.

Однак інтереси Пекіна принципово інші. КНР зацікавлена в безперервному транзиті всім маршрутом ПМШ, а не в розвитку окремих російських портів як логістичних вузлів. У найближчі роки це означає просту реальність: великі судна проходитимуть повз, не зупиняючись.

Навіть якщо Китай погодиться долучитися до днопоглиблювальних робіт, саме Пекін визначатиме, де і в яких портах вони відбуватимуться.

“Для москви це означає втрату контролю над просторовим розвитком, неможливість цілеспрямовано підтримувати окремі регіони і фактичну залежність від зовнішнього впливу. Сукупно ситуація демонструє системний розрив між заявленими арктичними амбіціями рф і її реальними можливостями”, – зауважили у розвідці.