Три доби пекельного бою, масовані атаки бронетехніки, мотоциклістів і піхоти — саме стільки тривала одна з найбільш запеклих оборон на східному напрямку, де невелика група українських бійців із Чернівців зуміла не лише вистояти, а й відкинути назад переважаючі сили ворога. Історія героїзму та братерства чотирьох нацгвардійців — Каліни, Бумера, Карата і Балабола — стала прикладом стійкості, яка зупинила російську навалу.

Про це повідомляє Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ.

Усе почалося з розвідки — 8 росіян намагалися підійти до позицій українців під прикриттям вечірнього туману. Їх помітив сержант Микола Бортник, позивний Карат, і відкрив вогонь. Двоє загарбників були знищені, а тривога, яку підняв Карат, зірвала плани противника.

Після кількох днів затишшя росіяни почали діяти активніше. Вони спробували прорватись бронетехнікою, а потім влаштували повноцінний штурм із залученням сотень піхотинців і десятків мотоциклів. Бійцям протистояли, серед інших, чернівчани: колишній оператор верстата Владислав Каліна, будівельник Максим Бомко (Бумер), зварювальник Ярослав Ісар (Балабол) та професійний військовий Карат.

Позиції гвардійців були укріплені, але ворог не шкодував снарядів. Міномети, танки, піхота й техніка атакували з усіх напрямків. Бій тривав безперервно, а захисники відбивали штурм за штурмом. Один із вирішальних моментів — зупинка БМП, яку знищив Балабол, влучно вистріливши з РПГ.

Противник намагався заходити з флангів, проте наші бійці змінювали позиції, стримували штурми вогнем і точними діями. Координація, рішучість і підтримка мінометників та дронів допомогли втримати позицію.

“Це була справжня війна. Я не рахував, скільки їх знищив. Думав тільки про одне – щоб не пройшли”, – згадує Каліна.

Після тривалих боїв, поранень Каліни й Бумера, бійці мали залишити позицію. Їх шлях пролягав через підвали, пожежу, ворожі дрони та обстріли. Вони переховувалися вісім діб, перш ніж отримали шанс на евакуацію. Але навіть бронетехніка, яка мала їх вивезти, була атакована безпілотниками. Попри все, бійці залишилися живими. Згодом Карат і Балабол теж повернулися з ротації.

Нацгвардійці встояли там, де здавалося — шансів немає. Їхня мужність, рішучість і командна взаємодія стали запорукою успіху оборони на напрямку. Бійці тримали позиції понад два місяці, зупинивши росіян і не допустивши прориву.

“Люди, з якими ми тримали ту посадку, зроблені зі сталі”, – говорить Карат.

Сьогодні герої з Чернівців відновлюються, заліковують поранення й мріють про мир — коли можна буде знову зібратись разом на березі озера, зварити уху й будувати нове майбутнє — у вільній, незламній Україні.