Одна з найважчих, але водночас найнеобхідніших місій, яку щодня виконують українські фахівці, — повернення тіл загиблих захисників. Це процес, за яким стоїть глибокий біль родин, колосальна відповідальність експертів і, на жаль, цинічні дії ворога.

Про це заявляє Міністр внутрішіх справ України Ігор Клименко.

Коли тіла українських військових повертаються додому, це лише початок довгого і виснажливого шляху. Кожен фрагмент проходить через руки судово-медичних експертів, слідчих і генетиків: проводяться розтин, детальний огляд, ДНК-експертизи, звіряються кожні ознаки та елементи спорядження.

Усе це — для встановлення правди і повернення імені кожному герою.

Процес і без того надскладний, але росія регулярно перетворює його на справжнє пекло. Часто тіла повертаються у понівеченому стані, окремі частини одного тіла — у різних мішках, а іноді рештки одного загиблого надходять у кілька етапів репатріації. Це не випадковість.

«Це могло бути зроблено навмисно, щоб затягнути процес ідентифікації, психологічно тиснути на родини та експертів, а можливо — це просто чергове свідчення зневаги ворога до будь-якого людського життя», — зазначають у відомстві.

До того ж останнім часом Україні передають і тіла російських солдатів, змішані з українськими. Це створює додаткове навантаження на експертні служби.

Українські фахівці працюють без права на помилку. Кожна експертиза — це не просто процедура, а відповідь родині, яка чекає, сподівається і водночас боїться. Лабораторії укомплектовані, алгоритми відпрацьовані, та найбільший виклик — це час.

«Ми розуміємо очікування родин. Ми робимо все можливе, аби прискорити ідентифікацію. Але з кожною масштабною репатріацією це стає дедалі важче», — пояснюють експерти.

Попри всі складнощі, держава твердо дотримується головного принципу: кожен загиблий заслуговує на гідне ставлення і повернення додому з честю.

Це не цифри в зведеннях. Це — наші люди. І їхні імена мають бути сказані. Їхні родини — почуті. Їхній біль — визнаний.