Один з командувачів ЗСУ – генерал Тарнавський – підтвердив дефіцит артилерійських снарядів на фронті і заявив про згортання деяких запланованих операцій. Про “снарядний голод” внаслідок скорочення західної допомоги (а також про нестачу FPV-дронів) вже писали українські активісти й провідні західні медіа.

Це фактичний початок переходу України до стратегії оборони в наземних операціях, яку раніше запропонували Командувач ЗСУ Залужний та один з його попередників, відставний генерал Муженко.

Дефіцит артилерійських боєприпасів став новим викликом для Сил Оборони після того, як Україна не отримала зброї для завоювання переваги в повітрі. Найочевиднішим наслідком може стати згортання наступу на півдні і в районі Бахмута, адже наступ потребує регулярної артилерійської підготовки.

Інші елементи нової воєнної стратегії:

В аналітичній записці військової розвідки Естонії пропонується стратегія, спрямована на виснаження Росії (а не на вигнання загарбників). Естонці, зокрема, наголошують, що для обох сторін важливі обсяги й ритмічність поставок снарядів та введення нових резервів і радять безповоротно нейтралізовувати мінімум 50 тисяч російських військових кожні півроку.

Наземна оборона повинна мати новий територіальний характер – проактивний і раціональний. Насамперед можна повернутися до успішних тактик: поетапного відступу на заздалегідь підготовлені позиції (як у Сіверодонецьку) та “мобільної війни” (як на Сумщині й Чернігівщині навесні 2022-го). Це актуально, оскільки Росія відчуває дефіцит бронетехніки.

Успішними були операції на Білгородщині та Брянщині. Їх варто регулярно повторювати. При цьому не можна допускати аналогічних дій ворога, який нині саме активізував диверсійні дії на Сумщині.
Крім цього, необхідне продумане спорудження укріплень та мінних полів на всіх напрямках. Важливим цивільним елементом оборонної війни має стати більш організована в усіх аспектах евакуація мирного населення.

Повітряна війна зберігає своє ключове значення. Необхідно прискорити надання Україні ракет усіх видів та винищувачів (крім США, орієнтуючись на Францію, Німеччину й Швецію) та виробництво власної повітряної зброї. Сама по собі українська тактика застосування FPV-коптерів дуже успішна й має бути розвинена, як і тактика ударів далекобійними дронами та переробленими ракетами по території агресора. Те саме стосується й мобільних груп ППО. В Україні з’явилися нові технічні рішення для всіх цих проблем.

В українському тилу ключовими завданнями є реформування системи мобілізації та мілітаризація економіки й управління на засадах прозорості й ефективності. Економіка має бути мобілізована для виробництва й закупівлі нових озброєнь на ринку, де об’єктивно лідирує приватний бізнес.