24 лютого. Сьогодні кожен згадає, як зустрів його рік тому. Як прокинувся під звуки ракетних ударів і як палахкотіло небо загравою від пожеж. І як хтось першим вдома вголос вимовив страшне слово: «Війна!».
Як похапцем збирали дітей у дорогу, хтось обняв близьких і пішов воювати. А хтось у той день бачив рідне обличчя востаннє…
Як тисячі людей рятувалися з окупації, виносячи на руках старих і немічних. І як на війну їхали колони українських бійців, щоб зустріти ворога.
У своїх обозах ворог віз форму для параду, який мав відбутися на нашому Хрещатику. На Майдані, де ми не раз виборювали свободу.
У ті дні ми не знали, яким буде наступний день чи навіть година. Але вірили у силу українського духу й у те, що плани ворога приречені.
Рашизм приніс на нашу землю багато горя. Смерті, каліцтва, мільйони біженців, катування, насильство. Світ жахнеться від злочинів у недавно ще мирних і процвітаючих містах, містечках і селах України.
Ми завмиратимемо, намагаючись почути голос оточених захисників Маріуполя з підземного міста «Азовсталі». Оживатимемо з кожною новою перемогою під Києвом, Харковом, на Зміїному, Херсоні. І плакатимуть наші серця, читаючи прізвища героїв, які поклали за ці перемоги свої життя.
ЗСУ – наша молитва і наш Бог за ці 365 днів. Підрозділи Нацгвардії, тероборони, поліції. Наші волонтери і звичайні люди, які перераховували «на пікап», «на тепловізор», «на приціли», «на броніки», плели маскувальні сітки, готували їжу для захисників. Як той дідусь, що голими руками зупиняв рашистський танк у перші години широкомасштабного вторгнення.
Ми пам’ятатимемо «привида Києва», який дав нам відчуття перших перемог. Захисників Гостомеля, Мощуна…
Ми були і є єдиними всі ці 365 днів. У середині країни і з усім цивілізованим світом. Назавжди в історії залишиться солідарність демократій, яку очолили Сполучені Штати Америки і підтримала об’єднана Європа.
Новітній Гітлер готував нам «три дні», а Україна стоїть і буде стояти.
Рік нашої оборони – результат героїзму українського народу і ганебна поразка путінської росії, яка наближається з кожною тисячою окупантів, яка лягає у нашу землі за останні доби.
Україна буде вільною з Донецьком, Луганськом і Сімферополем. Росія заплатить за свої злочини. Для цього потрібно ще багато крові і поту. Але ми не просто віримо, як рік тому, ми тепер твердо знаємо – Перемога стане винагородою за кожен день горя, сліз і безприкладного героїзму українського народу.
А в підручниках історії дата «24 лютого 2022 року» буде записано як початок кінця імперської Росії. І кінець це настане завдяки Україні й українцям. Так буде.
Слава українським воїнам!
