Низка авторитетних американських експертів, військових та дипломатів закликали США рішучіше допомагати Україні зброєю, зауважуючи, що у війні рф проти України настає вирішальний момент, і на кону у тому числі – життєво важливі інтереси Сполучених Штатів.
Про це йдеться у їхній спільній колонці, опублікованій у The Hill.
Співавтори колонки – колишні головнокомандувачі об’єднаних сил НАТО у Європі генерали Філіп Брідлав та Веслі Кларк; колишня посадовиця Держдепу і Пентагону Дібра Кейган; колишній посол у Фінляндії і Туреччині Ерік Едельман, доктор Евелін Фаркас – екс-заступниця міністра оборони США з питань росії, України та Євразії; посол Деніел Фрід – колишній заступник держсекретаря з питань Європи; колишній посол США в Україні Джон Гербст; екскомандувач армії США у Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес; колишній посол у Німеччині Джон Корнблум; колишній заступник держсекретаря Девід Крамер; колишній перший заступник міністра оборони Єн Лодал; колишній помічник генпрокурора Роберт МакКонелл; експосол з особливих доручень щодо колишнього СРСР Стефен Сестанович; колишній співробітник розвідки США, безпековий експерт Джон Сайфер; колишні посли в Україні Вільям Тейлор та Марі Йованович; колишній спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер; колишній заступник генсека НАТО й помічник глави Пентагону, експосол США в росії і НАТО Александр Вершбоу.
Підписанти зауважують, що хоча адміністрації Байдена вдалося успішно об’єднати союзників США для допомоги Україні, від США досі бракує роз’яснення для громадськості, чому це важливо й необхідно – щоб суспільства країн Заходу були готовими підтримувати таку політику у довгостроковій перспективі.
Вони також переконують, що адміністрації варто діяти рішучіше і не боятися “спровокувати росію”, тому що якщо путін хоч частково досягне своїх цілей в Україні, подальша агресія є лише питанням часу і загрожуватиме, можливо, вже членам НАТО.
На їхню думку, реакція США має бути достатньої для того, щоб примусити росіян відступити якнайближче до меж станом на лютий і зробити ціну за війну достатньо “дорогою”, щоб стримати рф від третього вторгнення. І саме зараз, коли сили рф намагаються перегрупуватися на сході й запобігти спробі України відвоювати Херсон, союзники мають надати Україні ту зброю, яка забезпечить їй перевагу.
“Через надмірну обережність з метою не спровокувати ескалацію з боку рф (конвенційну чи ядерну) ми, насправді, уступаємо ініціативу президенту рф владіміру путіну і зменшуємо тиск на москву, який має змусити її припинити агресію і серйозно хотіти переговорів”, – наголошують експерти.
Імперіалістична війна кремля, вказують вони, є не тільки неприйнятною з моральної точки зору, оскільки йдеться про геноцид і спробу знищити українців як політичну націю, але вона також є явною загрозою безпеці й добробуту Сполучених Штатів.
Зупинити путіна в Україні важливо передусім через те, що кремль зараз намагається зламати усю повоєнну систему безпеки, яка забезпечувала умовну стабільність після Другої світової війни.
“Якщо дати конфлікту далі тягнутися через так звані стратегічні паузи, це лише дозволить путіну провести перегрупування, відновити сили і завдати ще більшої шкоди Україні і не лише… Як не раз дали зрозуміти російські посадовці, якщо росія доб’ється свого в Україні – під загрозою опиняються наші союзники у Балтії та інші країни регіону.
Обережна політика зараз має визначати можливі ризики у майбутньому і шукати правильний час і місце працювати з ними. Для США і НАТО цей час вже настав, а це місце – Україна, велика країна, населення якої усвідомлює, що має вибір або завдати поразки путіну, або втратити незалежність та взагалі можливість існувати як окрема, орієнтована на Захід нація. З необхідною зброєю та економічною підтримкою Україна здатна завдати поразки росії. А якщо це станеться – менша ймовірність, що нашим військовим доведеться ризикувати своїми життями, захищаючи союзників під гарантіями США, яким теж погрожує росія”, – аргументують вони.
Поразкою путіна, на думку підписантів, можна вважати сценарій, коли Україна вистояла як незалежна й економічно життєздатна країна.
“Це означає – Україна з обороненими кордонами, які включають Одесу, значну частину узбережжя Чорного моря, наявність у неї сильної, добре озброєної армії і реальне припинення бойових дій. У найкращому варіанті – щоб Україна повернула усі території, захоплені з 24 лютого, та землі, які росія відхопила у неї в 2014 році, включно з Кримом. Такий мир можливий лише тоді, коли путін усвідомить, що зазнав явної поразки і більше не може досягти своїх цілей – силою взяти під контроль Україну чи будь-яку іншу державу”, – вважають підписанти.
Поразкою України – і США – на їхню думку, можна вважати сценарій, якщо Захід, у спокусі якнайшвидше покласти край гарячій фазі війни, підштовхне Україну до відмови від певних територій в обмін на припинення вогню, внаслідок чого повториться ситуація, як після 2008 року у Грузії – коли Захід фактично “проковтнув” російську агресію, і при цьому рф неможливо буде примусити реально дотримуватися перемир’я та не зазіхати на нові території. Так, нагадують вони, після “Мінська” у бойових діях низької інтенсивності загинули понад 10 тисяч українських військових і щоденно фіксувалися десятки, а то й сотні обстрілів з боку рф.
“Перемир’я не покладе край агресії рф чи окупації українських територій – це просто дасть кремлю перепочинок, щоб закріпити свої здобутки і знов поновити наступ… Цей сценарій також прирікає мільйони українців жити під владою режиму, який скоїв численні воєнні злочини, чиї посадовці й медіа закликають “деукраїнізувати” Україну, який вже вдається до насильницької русифікації, включно з протиправною примусовою депортацією близько 400 тисяч українських дітей до Росії для всиновлення. Ці дії спонукають все більшу кількість науковців описувати таку політику РФ як геноцид”, – пишуть підписанти.
Вони наголошують, що росія зараз прагне захопити якомога більше території, організувати на них псевдореферендуми як підґрунтя для анексії, а також намагається розколоти єдність Заходу у питанні підтримки України, використовуючи газовий шантаж перед наближенням зими та створюючи загрози для глобальної продовольчої стабільності, що теж може вдарити по країнах Заходу.
“Для всього цього росії треба час… Адміністрація Байдена має діяти швидше й більш стратегічно у реагуванні на запити України на певні види озброєння. І коли приймається рішення надати більш складні системи – як HIMARS – їх треба давати у більшій кількості, щоб досягти якнайбільшого результату на полі бою. Україні треба далекобійні системи, щоб зривати російський наступ, зокрема логістику, постачання палива та боєприпасів. А це означає, що США мають надати ракети ATACMS з дальністю 300 км, які дозволять бити по російських військових цілях будь-де на території України, включно з Кримом”, – зазначають експерти.
Крім того, додають вони, потрібно подбати про стабільне поновлення українських запасів боєприпасів і деталей для західних артилерійських систем, враховуючи, що їх є декілька видів зі своїми особливостями. На додачу, ЗСУ і далі потребують протиповітряної зброї близької і середньої дальності, зокрема з урахуванням того, що рф нарощує кількість безпілотників і намагається отримати додаткові від Ірану.
Підписанти не погоджуються з побоюваннями адміністрації Байдена, що певні дії можуть надто спровокувати путіна і що, як сказав радник з нацбезпеки Джейк Салліван, у Білому домі хочуть “уникнути Третьої світової”.
На їхню думку, хоча росія неодноразово вдавалася до ядерних погроз, варто пам’ятати, що США також ядерна держава, і було би стратегічною помилкою вважати, що ядерне стримування більше не працює.
“путіну вигідно погрожувати ядерною війною, але не ініціювати її. І ми бачили, що кремль вже вдавався до ядерних погроз, які нічим не закінчились – як у зв’язку із вступом до НАТО Фінляндії та Швеції. Якщо дозволити путіну залякувати нас у питанні допомоги Україні зброєю, щоб спинити російський ревізіонізм, то що станеться, коли вони знову почнуть розмахувати ядерною боєголовкою вже щодо країн Балтії? Чому в адміністрації думають, що путін не наважиться зробити так щодо Естонії чи Польщі, якщо тактика спрацює в Україні?
Ставки для нас, наших союзників та України дуже зрозумілі. Не треба дурити себе. Можна думати, що ми з кожним днем, коли відкладаємо надання Україні необхідної для перемоги зброї, уникаємо конфронтації з кремлем. Але ми, навпаки, збільшуємо ймовірність того, що знову зіткнемося з цією небезпекою у ще менш вигідних умовах. Розумний і завбачливий підхід – зупинити агресивні наміри путіна щодо України, і зробити це зараз, коли це дійсно може змінити ситуацію”, – підсумовують вони
