26 квітня 1986 року вибухнув 4-ий енергоблок Чорнобильської АЕС. Аварія вважається найбільшою в історії людства за час використання атомної енергії. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, що накрила частину території України, Білорусі та Росії, окремі регіони інших європейських країн, східну частину США.

Наразі це 30-кілометрова зона відчуження, з якої в обов’язковому порядку було відселено все населення, 10-кілометрова зона навколо станції, де й дотепер сконцентровано найвищі показники радіоактивного забруднення, і особлива зона – промисловий майданчик ЧАЕС. На сьогодні серйозну небезпеку становить лише особлива зона, короткочасне перебування на будь-якій іншій ділянці території не спровокує захворювання на променеву хворобу. 

До 35-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС Український інститут національної пам’яті формує усноісторичної тематичної колекції, присвяченої тим подіям.

Згідно усних свідчень Вікторії Чернявки, яка на момент аварії була третьокласницею про катастрофу дітям теж мало що розповідали.

Після аварії людей массово евакуювали. Щоб убезпечити від хвороб пов’язаних з поширенням радіації дітям та дорослим призначали профілактичні засоби, ефективність яких недоведена і донині.

“Тоді нам давали ще цікаві такі ліки, як молоко з йодом. До сьогоднішнього дня я молока не п’ю. Незрозумілий колір, незрозумілий смак. І донині невідомо чи нас цей засіб таки вберіг. Тому що усі мої знайомі, і я пізніше мали проблеми з щитовидною залозою”, — пригадує жінка.

Дітей без батьків масово направляли в оздоровчі заклади, де регулярно перевіряли рівень радіації.

“Потім нас повезли в санаторій. Там найстрашніше було, це коли перевіряли рівень радіації. Коли починав тріщати лічильник Гейгера — тріщав на наших заколках. А в більшості дівчат було довге волосся. Багатьох дівчат тоді постригли”.