Про це пише пресслужба партії “Народний фронт”.
Правда, натомість, протилежна. Росія була не лише готова постачати газ Україні, але й дуже прагнула цього в обмін на нашу поразку, безпеку і незалежність.
Уряд Арсенія Яценюка не пішов на поступки російському агресору. Це рішення стало важливою економічною, політичною і навіть психологічною перемогою всієї України.
А тепер наведемо факти.
У березні 2014 року уряд поставив “Нафтогазу” завдання домогтися від “Газпрому” справедливої ціни на газ, оскільки на той момент діяла кабальна норма попереднього режиму “бери або плати”.
Сподіваючись на тогочасну слабкість України, “Газпром” відкинув справедливі вимоги нашої сторони і висунув неприйнятні претензії.
Унаслідок цього Україна в законний спосіб свідомо відмовилася від придбання газу на російських умовах, що й було повною мірою реалізовано після відкриття реверсних поставок із Словаччини. Це красномовно підтверджує й той приклад, що в затвердженому балансі газу на 2015 рік вже не згадується “Газпром” і містяться вказівки збільшити реверсні потужності.
З квітня 2014 року уряд розпочав підготовку до арбітражних процесів. Як добре відомо всім причетним фахівцям, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк особисто супроводжував цю роботу, забезпечував масштабну міжнародну підтримку діям для досягнення енергетичної незалежності країни, брав участь у виборі юридичних радників, а також в розробці тактики ведення арбітражу.
Крім цього, уряд розробив чіткий план дій у ситуації, якщо “Газпром” відмовиться від постачання газу восени 2014 року. Таким запасним варіантом став словацький реверс. Ця важлива опція та інші продумані кроки змусили “Газпром” піти у 2014 році на так званий “зимовий пакет”, що дав можливість Україні отримати в той час необхідний газ.
Нагадаємо також, що саме уряд Арсенія Яценюка ініціював розгляд антиконкурентних дій “Газпрому”, що призвели до рекордних штрафів проти російської компанії. Саме уряд Арсенія Яценюка ініціював політичну кампанію з накладення санкцій проти “Північного потоку-2”. Ці та інші зусилля стали основою нашої нинішньої енергетичної безпеки, яка дозволяє наступникам діяти у якісно нових умовах з перевагою над агресором.
Вимагаємо від пана Вітренка вибачитися перед нашим суспільством за негідні та неправдиві заяви, що кидають тінь на зусилля багатьох справжніх професіоналів і патріотів. Такі коментарі більше пасують російській пропаганді, ніж українському управлінцю високого рівня.
Прикметно, що під нинішнім “транзитним договором”, де закладено невигідні Україні умови, стоїть підпис саме пана Вітренка. Слід нагадати, що саме пан Вітренко наполягав ще у 2009 році, що обґрунтована ставка транзиту має бути не меншою 5 доларів США. Природньо порівняти цю категоричну колись позицію з нинішніми домовленостями.
Дивним виглядає те, що українські переговорники не зуміли домогтися підняття транзитної ставки і вона залишилась на рівні, який є нижчим за середній рівень контракту 2009 року.
Відтак, закликаємо українські правоохоронні органи забезпечити об’єктивне розслідування підписання цього документа.
