Онлайн-трансляції

Історії гідності і європейського вибору: частина п’ята (ВІДЕО)

 

Скинувши злочинну владу, люди, які в дощ і сніг відстоювали своє право на європейське майбутнє, дещо розгубились, однак вирішили не розходитись. Адже наприкінці лютого 2014 року з усіх телеекранів полились перші тривожні повідомлення.
- Новини телебачення, новини в інтернеті - звідти. Ну, тобто ще до анексії, коли там тільки почали з'являтися ті, так звані, "зелені чоловічки", все було зрозуміло, - зазначив Андрій Гречанюк, викладач кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю. Федьковича, учасник АТО.
16 березня український півострів анексували і Росія назвала Крим своїм. А невдовзі проросійські настрої сколихнули Луганську та Донецьку області. Тоді наш народ зрозумів, що саме час братись за зброю та боронити власну землю. І ті, хто ще вчора стояв на барикадах, одягали військову форму та прощалися з рідними. Одним із перших на Схід поїхав і чернівчанин Степан.
- Я як почав із рештою хлопців боротьбу за незалежність, чесність та гідність країни, так я вирішив, що маю до кінця її довести. 26 серпня ми виїхали в Дніпропетровську область. З десяти чоловіків п'ятеро там приймали присягу. Тобто 50% стосунку до військової справи не мали, - підкреслив Степан Меленко, учасник Революції Гідності та АТО.
Перші дні були важкими, згадує військовослужбовець. Адже й поговорити про свої переживання з рідними не міг. Майже три місяці по той бік слухавки були переконані, що Степан у Києві, на роботі.
- Мінялись щодня стартові пакети, дзвонилось додому і брехалось. Дзвонив, говорив, що працюю, що в Києві, все нормально, все спокійно. Старався дзвонити, коли було якнайменше шуму і гаму, - розповів Степан Меленко, учасник Революції Гідності та АТО.
Коли його підрозділ потрапив на Донеччину, вже з перших хвилин їх зустріли вороже. Місцеве населення, захищати яке вони приїхали, називало їх окупантами.
- Ми побачили ставлення місцевого населення до нас. Ми - окупанти, ми - загарбники. Багатьом відома та історія, що ми з дітей робимо тушонки, і це нам в очі говорили ті люди, які нас зустрічали, - наголосив Степан Меленко, учасник Революції Гідності та АТО.
Та, незважаючи на це і тоді ще розвалену й голу армію, на Схід їхали всі, хто міг. Справжні патріоти, добровольці, які ще на Майдані були готові покласти своє життя за власну країну, постійно поповнювали ряди на передовій.
- Різні люди, як по суті діти, яким по 18-19 років, тільки повноліття настало, вони одразу туди пішли, так і до людей, котрим уже було давно за 50, - зауважив Андрій Гречанюк, викладач кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю. Федьковича, учасник АТО.
- Це були дійсно патріоти. Кожен боїться, немає людини, яка не боїться, але вони не боялись загинути за свою землю, за свою Батьківщину, за свою родину, - запевнив Степан Меленко, учасник Революції Гідності та АТО.
У той час, як українська армія на очах формувалася з патріотів та мітингувальників, як волонтери не встигали збирати та підвозити харчі, медикаменти і військове спорядження, протистояли їм зовсім не місцеві сепаратисти, розповідають бійці.
- Вони просто там для кількості, для того, щоб кричати: "Я - мєсний, я донєцкій!". Але саме бойова одиниця - це росіяни, це найманці з якихось інших країн. Тому говорити, що там місцеве населення чітко відстоює свою землю, я думаю, що це велика брехня, - підкреслив Степан Меленко, учасник Революції Гідності та АТО.
Уже через деякий час Степан потрапив до госпіталю, після чого його комісували і відправили на Батьківщину. Однак ще на Майдані він назавжди пов'язав своє життя з боротьбою за краще майбутнє для своєї країни. Тому тепер допомагає бійцям як волонтер та відстоює їхні права і пільги на мирній землі.
- У зв'язку з тим, що в мене опіки, вони почали тріскати, пересихати на морозах і тріскати. Я потрапив у госпіталь, а після госпіталю мене знову, за тією ж статтею, комісували. Але я приїхав сюди і продовжую надалі допомагати хлопцям і відстоювати їхні честь і гідність, - розповів Степан Меленко, учасник Революції Гідності та АТО.
"Герої не вмирають" - ще одне гасло, яке навік закарбується в пам’яті українців. Саме ці слова звучать на кожному похороні, в день, коли матір втратила дитину, сім'я - батька чи матір, а країна - ще одного патріота. Війна об’єднала, вона сколихнула думку, що є твоя держава, є твоя земля і за неї треба боротись. Тому сьогодні українці не опустили рук і продовжують розпочате. Адже недостатньо просто обрати нову владу та нового президента - довести все до кінця може тільки народ.  

    22.11.2016
Коментарі (0)
оновити код
Додати коментар:
Ім'я:
Код:
зареєстровані користувачі не вводять код перевірки (зареєструватися).
вхід для зареєстрованих користувачівВхід